Аліса Коваленко – українська режисерка і членкиня Європейської кіноакадемії, яка доєдналася до Української Добровольчої Армії (УДА) з перших днів повномасштабної війни. 

Коли почалось російське вторгнення у 2014 році, Аліса поїхала у найзапекліші точки на фронті у Слов’янськ і до руїн Донецького аеропорту разом з його захисниками-кіборгами, де під час постійних обстрілів вона знімала документальний фільм “Аліса в країні війни” (2015), прем’єра якого відбулася на міжнародному кінофестивалі IDFA в Амстердамі у 2015 році. Фільм здобув численні нагороди за найкращий документальний фільм на міжнародних кінофестивалях, зокрема на FIDADOC Agadir (Агадір, Марокко), DocsMX Mexico (Мехіко, Мексика) і головний приз Festival de cinéma et de Droits de l’homme de Paris & Barcelone (Париж, Франція).

У 2014 році Аліса потрапила в полон до російських окупантів під Краматорськом. Численні допити та гендерне насильство змінили її життя назавжди. Не дивлячись на травматичні спогади, Аліса продовжила свою творчу діяльність. ЇЇ другий документальний фільм “Домашні ігри” (2018) здобув 9 міжнародних нагород і був номінований Українською кіноакадемією у категорії “Найкращий документальний фільм” у 2019 році на Одеському міжнародному кінофестивалі. У лютому 2023 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі Berlinale відбудеться прем’єра документального фільму Аліси “Ми не згаснемо”.

На початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Аліса вирішила змінити камеру на зброю і невдовзі вступила до лав Української добровольчої армії в другу штурмову роту “Чорні поплавці”, п’ятого батальйону УДА.

“У 2015 році я дала собі обіцянку: якщо буде повномасштабна війна, то я візьму зброю й піду воювати. Не з камерою, а зі зброєю. І ось настав час, коли я виконала те, що й мала зробити”.

Вона провела місяці на передовій під обстрілами в Харківській області, за кілометри від чоловіка та маленького сина. На війні Аліса втратила свого близького друга. Однак вона не втрачає надії і продовжує документувати військові злочини Росії.