«Київський авангард» консолідує камерну музику чотирьох композиторів: Леоніда Грабовського, Володимира Загорцева, Віталія Годзяцького та Володимира Губи. У 1960-х роках ці митці були одними з перших в Україні, кому вдалось вийти за рамки радянської ідеологічно «правильної» музичної стилістики та звернутись до передових авангардних композиторських технік та концепцій, які активно розвивались у творчості західноєвропейських колег. Їхня творчість сформувала обличчя сучасної композиторської школи в Україні.

Видання розраховане на диригентів, солістів, ансамблів та очільників фестивалів, які прагнуть розширювати свій репертуар, а також науковців, викладачів і студентів, котрі вивчають і досліджують українську академічну музику.

До збірки увійшли твори чотирьох українських композиторів-шістдесятників: Леоніда Грабовського, Віталія Годзяцького, Володимира Губи та Володимира Загорцева. У 1960-х роках ці митці були одними з перших в Україні, кому вдалось вийти за рамки радянської ідеологічно «правильної» музичної стилістики та звернутись до передових авангардних композиторських технік та концепцій, які активно розвивались у творчості західноєвропейських колег. Їхня творчість значно вплинула на формування сучасної композиторської школи в Україні.

Видання поширюватиметься серед міжнародних представників музичного сектору: фестивалів, ключових локацій, вищих навчальних закладів за кордоном. Твори з антології будуть рекомендовані до включення в програми концертів, партнером яких виступає Український інститут.

Леонід Грабовський – легенда українського музичного авангарду. Сам композитор називає себе «поміркованим модерністом-центристом». Серед його численних творів, зокрема, музика до кінофільмів: Криниця для спраглих, Вечір на Івана Купала, Возвращение Вероники, Над нами Южный крест.

Творчий доробок Л. Грабовського складається з кількох жанрових груп. По-перше, це музика для клавішних, до якої композитор звертається упродовж всього життя. Саме у сфері фортепіанної музики Грабовський опановує додекафонну техніку.

По-друге, це вокальна музика для різних виконавських складів – мішаних та однорідних, камерних і вокально-симфонічних. При цьому камерні склади завжди оригінальні, вони відбивають акласичну ситуацію професійного посттрадиціоналізму – того етапу розвитку світової музичної культури, коли композитор не підкоряється усталеній нормі, а формує виконавський склад, виходячи зі своєї інтонаційної концепції. До таких творів належать, наприклад, 6 японських хокку для тенора, флейти пікколо, фагота і ксилофона, «Пастелі» для сопрано, скрипки, альта, віолончелі і контрабаса на вірші П. Тичини (1964); «Епітафія Р.М.Рільке» для сопрано, арфи, челести, гітари і дзвонів (1965); «Маргіналії до Гайсенбюттеля» для читця, двох труб, тромбона і ударних (1967).

Третьою жанровою сферою творчості Л. Грабовського є камерно-інструментальна музика. Тут, так само, як і в попередньому випадку, митець щоразу створює оригінальну конфігурацію звукового світу чи то залученим інструментарієм (Concerto misterioso для флейти, кларнета, фагота, кроталій, арфи, клавесина, скрипки, альта та віолончелі (1977), чи то використанням сонористично-алеаторичних звучань (Тріо для скрипки, контрабаса та фортепіаноно, 1964).

Ще три жанрові групи – симфонічні твори, опера та кіномузика – окреслюють жанрову систему Л. Грабовського, одного з найвидатніших композиторів України ХХ – початку ХХІ ст.

фото - mus.art.co.ua

Творчість В. Годзяцького об'єднує такі, на перший погляд, далекі жанрові сфери, як елітарно-герметичні авангардні композиції для фортепіано («Розриви площин») — і аранжування популярних естрадних пісень для різних виконавських складів, перші в Україні зразки конкретної музики («Чотири етюди» для магнітофона, 1964) — і солідні симфонічні полотна («Поема», «Скерцо», 1961), твори для камерного оркестра (симфонії «Періоди», «Стабіліс», сюїта «Фрески Софії Київської» 1965−66) — і духовну музику, кантату на вірші О. Блока (2001) — і музику до кіно- та мультфільмів…

Авангардний період творчості, що тривав у другій половині 60-х та на початку 70-х рр. змінився наприкінці 70-х та у 80-ті рр. орієнтацією на музику пізньоромантичної та модерністської стилістики; орієнтація на нововіденців поступилась місце алюзіям до Стравінського, Дебюссі та Лятошинського Показовим твором тут є присвячена пам'яті Лятошинського Соната для гобоя та фортепіано (1978). Але ключові якості стилю митця — вибаглива вишуканість, лаконізм та концентрованість думки, досконалість форми, — залишаються незмінними.


фото - mus.art.co.ua

Композитор — автор музики більш, ніж до 100 фільмів, серед яких такі шедеври українського кінематографа, як «Камінний хрест» (1968), «Захар Беркут» (1971) та «Гетьманські клейноди» (1993) Леоніда Осики, «Олеся» Бориса Івченка (1971), «Свято печеної картоплі» Юрія Іллєнка (1976), «Високий перевал» Володимира Денисенка (1982), «Данило — князь Галицький» Олеся Лупія (1987), серія мультфільмів про козаків Володимира Дахно (1975−1987).

фото - litakcent.com

Збірник видало видавництво «Музична Україна» на замовлення Українського інституту.