Революція гідності на перетині 2013 та 2014 років — знакова подія в новітній історії України. Вона проілюструвала, що головна влада в Україні — це народ. Цією тривалою кампанією громадянської непокори тогочасному владному режиму українці голосно заявили на весь світ, що обирають проєвропейський курс розвитку. Цей вибір щиро вітали демократичні країни й категорично не сприйняла Росія. 2014 року Російська Федерація вторглася на Схід України та анексувала АР Крим. Розпочалися довгі й виснажливі роки військової та дипломатичної боротьби України за свою територіальну цілісність. А через 8 років у лютому 2022 Росія здійснила вже повномасштабне вторгнення в Україну. 

Революція гідності та військові події 2022 року відкрили нових українських героїв — тих, хто готовий боротися за свободу й незалежність, за світле майбутнє своєї країни навіть ціною власного життя. Небесна сотня — це 107 сміливців, які вийшли на Майдан Незалежності та були вбиті проросійською владою на чолі з Віктором Януковичем 2014 року. Їх, а також сотні героїв, які загинули під час війни на Донбасі протягом наступних 8 років, українці вшановують в кожному місті та селі. 

Не став винятком і Херсон, у центрі якого 2016 року встановили меморіал «Слава Україні». На його панелях були розміщені портрети Героїв Небесної Сотні та українських героїв, загиблих на Донбасі. Довкола фотографій — орнаменти вишиванок і державні символи України.  

Тому коли під час повномасштабного вторгнення в Україну російська армія вдерлася в Херсон, який, вочевидь, вважала проросійськи налаштованим, її спіткало розчарування. Адже її тут ніхто не чекав: люди з ненавистю та люттю гнали російських загарбників геть. 

Після захоплення Херсона сотні містян почали регулярно виходити на мітинги проти окупантів. Попри залякування й застосування зброї проти мирного населення херсонці знов і знов сміливо заявляли: «Херсон — це Україна». Тому російські військові стали вдаватися до все жорсткіших методів: викрадали керівників громад, журналістів і блогерів, активістів та волонтерів. На території Херсонщини з’явилися катівні, де, за свідченнями очевидців, проти незаконно затриманих застосовують тортури. 

Із 2 березня Херсон під повною окупацією. Із кожним днем він усе більше потерпає від насилля й перетворюється на місто з далекого радянського минулого. Російська окупаційна влада повернула на постаменти пам’ятники Леніну, розвісила радянські червоні прапори з серпом та молотом, тоді як українська символіка та культурна спадщина нещадно знищуються. Окупанти руйнують тисячолітні скіфські кургани, знищують книжки з історії України. Понівечили російські загарбники й меморіал «Слава Україні», спаплюживши пам’ять про українських героїв: потрощили панелі з їхніми фотографіями, зняли українську державну символіку та прапор Європейського союзу. 

Із 30 травня Херсон перебуває в повній ізоляції без зв’язку з іншими територіями України. Місто просто зараз переживає гуманітарну катастрофу: людям бракує життєво важливих ліків і коштів для придбання продуктів. Російська окупаційна влада відбирає бізнес в українських підприємців, поза будь-яким законом селить у покинуті квартири й будинки власні родини, краде й вивозить сільськогосподарську техніку та зерно.  

Проте попри тотальний терор херсонці не здаються. Волонтери, ризикуючи життям, знаходять та доставляють життєво необхідні лікарські препарати, а мешканці області організували Рух спротиву. Майже в кожному населеному пункті області з’являються патріотичні графіті, жовто-блакитні стрічки, листівки з недвозначним нагадуванням для російських загарбників про те, що Збройні Сили України поряд. 

Жителі окупованої Херсонщини з надією чекають на звільнення. На той день, коли вони знову гордо встановлять український прапор і відновлять меморіал «Слава Україні» з іменами та портретами українських героїв. А вулицями міста закрокують нові герої, які щодня виборюють свободу та готові зробити все, аби те, що берегло пам’ять народу про його величне минуле, ніколи не стало спогадом.