Чернігів — одне з найстародавніших міст України, а Єлецький Успенський монастир, що є невід’ємною частиною його історичної панорами, — одна з найстаріших святинь православного світу.

Заснував його ще в 1060 році великий князь Чернігівський, а пізніше й Київський — Святослав Ярославич. За легендою, у цих краях на одній із ялин у лісі з’явилася ікона Божої Матері. І хоч би скільки знімали цю ікону з дерева, вона з’являлася знову й знову, аж поки на цьому місці не побудували храм. Імовірно, тоді в цій місцевості в печерах і стали селитися монахи.

Успенський собор, головний храм обителі, почали будувати наприкінці ХІ, а закінчили у ХІІ столітті. Це була монументальна для свого часу архітектурна споруда. 25-метровий собор увінчаний єдиною масивною главою. В оздобленні його стін були присутні елементи романської архітектури.

У ХІІІ столітті на Київську Русь напали монголи, і в 1239 році вони штурмом узяли Чернігів, пограбували й спалили його. Значних руйнувань зазнав і Єлецький монастир, який після цих подій протягом майже двох століть був занедбаний.

У ХVI–ХVII столітті храм кілька разів переходив із рук у руки: то Москви, то Речі Посполитої. І в результаті повстання Богдана Хмельницького Успенський монастир знову став осередком православної віри. Саме в цей період оздоблений у бароковому стилі храм набув сучасного вигляду. Тоді ж складається і цілісний архітектурний ансамбль монастиря. До нашого часу збереглися келії середини ХІ століття, церква-усипальня чернігівського полковника Якова Лизогуба 1689 року, надбрамна дзвіниця 1670–1675 років, дерев’яний будинок архімандрита Феодосія Углицького 1688 року, Петропавлівська трапезна церква XVII століття, мурована огорожа та руїни будинку ігумена XVIII століття. Поряд із монастирем — всесвітньо відомий курган Чорна могила, насипаний у 60-х роках Х століття, де, на думку істориків, був похований останній чернігівський князь дохристиянської доби на ім’я Чорний.

Після встановлення радянської влади в 1921 році монастир закривають, а на його території з’являються різні радянські заклади. У 1960-і роки Єлецький Успенський монастир навіть стає знімальним майданчиком для єдиного радянського фільму жахів «Вій» за мотивами однойменної повісті українського письменника Миколи Гоголя. Лише з відновленням незалежності України громада Чернігова повертає храму статус православної святині й засновує тут жіночий монастир.
Єлецький монастир без перебільшення впродовж століть був визначною святинею для України й усього християнського світу. Попри численні напади й руйнування він щоразу відновлювався, щоб оберігати головні християнські цінності: життя, любов, милосердя, чесність та справедливість.

Навесні 2022 року російські окупанти обстріляли Чернігів, а разом із ним — і Єлецький Успенський монастир. Були пошкоджені фасади монастирських мурів, брама та дзвіниця XVII століття, барабани куполів XI–XVII століття. Так стіни монастиря закарбували сліди ще однієї страшної війни — віроломного нападу Росії, яка знищує культурну спадщину України та намагається переписати її історію.

Те, що століттями берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.