Дослідження

Росспівробітництво: нестерпна жорсткість «м’якої сили»

Дата

Березень – вересень 2022

Автори

Надія Коваль, Марина Ірисова, Сергій Титюк, Денис Терещенко

Про проєкт

Ця аналітична записка є частиною проєкту «Дослідження інституцій культурної дипломатії Російської Федерації» Українського інституту, виконаного спільно з дослідницькою агенцією MZ Hub. 

Росспівробітництво є наймасштабнішою, найкраще фінансованою і найбільш історично вкоріненою інституцією російської культурної дипломатії. У цій записці ми проаналізували його (радянське) історичне коріння, місце у внутрішньоросійських ієрархіях і географічну представленість у світі, а також концептуальні засади та практичні виміри діяльності за трьома основними напрямками: поширення (культурного) впливу Росії в світі, роботи зі «співвітчизниками» та надання міжнародної гуманітарної допомоги. Окремо розглянули активну мілітарно-пропагандистську діяльність Росспівробітництва після початку повномасштабного російського вторгнення, його псевдогуманітарну активність на тимчасово окупованих територіях України та намагання поборювати «русофобію» й кампанії за «скасування» Росії за кордоном.

Основні висновки дослідження

  • Росспівробітництво є найбільш нещодавнім переродженням низки радянських та російських інституцій, завданням яких було відбілювання образу СРСР/РФ за кордоном, що значно погіршився через агресивну зовнішню чи репресивну внутрішню політики за допомогою культурної дипломатії, а часом і шпигунства в іноземних країнах.  
  • Росспівробітництво успадкувало від своїх радянських попередників мережу представництв за кордоном так званих «Російських домів», що простягається по всьому світу від Південної Кореї до Чилі. Таких представництв налічується 97. Однак уже на початку 2000-х років Агентство сконцентрувало свою роботу переважно на країнах СНД та Балтії, що непрямо свідчить про реактуалізацію претензій РФ на панування в регіоні. Крім того, представництва Росспівробітництва довгий час продовжували свою роботу в Україні, навіть після 2014 року. 
  • Як федеральне агентство, Росспівробітництво повністю підпорядковане російському політичному режиму через керівні органи та формальну належність до сфери управління Міністерства закордонних справ РФ і пряму підзвітність президенту РФ. Як федеральне агентство, Росспівробітництво майже цілком покладається на федеральне фінансування. Керівники Агентства та його симпатики у владі неодноразово висловлювали побажання щодо збільшення фінансування, чого, однак, не сталося. Імовірно, Кремль зрештою пріоритезував «жорстку силу» над «м’якою»
  • Агентство працює у трьох основних напрямках. Першим є забезпечення російської присутності у світі за допомогою культурних обмінів, просування вивчення російської мови за кордоном, а також молодіжних обмінів та програм. Другим є робота з «співвітчизниками» –  широко окресленими російськомовними та росіянами за межами кордонів РФ. Нарешті, у намаганні завоювати «серця та уми» країн Глобального Півдня, Росспівробітництво намагається діяти через надання гуманітарної допомоги, нерідко колишнім союзникам СРСР, які поділяють позитивне ставлення до РФ як його наступниці. 
  • Після початку повномасштабного вторгнення в Україну Росспівробітництво цілком підтримало цілі війни та включилося в забезпечення присутності Росії на тимчасово окупованих українських територіях – насамперед через надання «гуманітарної допомоги» для місцевих мешканців. Росспівробітництво також включилося в кампанії з поширення мілітаристської пропаганди та протистояння спробам «скасування» Росії чи російської культури
  • Попри активну діяльність та розгорнуту мережу, Росспівробітництву закидають організаційну неефективність та внутрішню корумпованість. Крім того, під сумнівом лишаються результати багаторічної роботи Агентства – адже ставлення до Росії у світі впродовж останніх десятиліть не тільки не покращилося, але місцями й помітно погіршилося.