У Києві щойно завершився 14-й Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» (28–31 травня 2026 року). У цій величній будівлі кінця XVIII століття, як і щороку, тисячі відвідувачів прийшли на зустріч з українськими авторами та невеликою групою гостей з інших країн. У спокої, який незмінно вражає іноземних гостей, дискусії продовжувалися навіть у підвальних приміщеннях під час повітряних тривог. Книга — як очевидність. Діалог і дискусія — як акт спротиву, попри те, що фестиваль відбувався лише через кілька днів після чергових руйнівних обстрілів, які забрали й покалічили людські життя, а також завдали шкоди культурним інституціям української столиці.

Саме в цьому винятковому й символічному контексті останніми днями відбувся другий етап обміну між міждисциплінарними культурними просторами та операторами України й Франції після першоїзустрічі наприкінці січня в Марселі на території Friche la Belle de Mai. Це безпрецедентне зближення стало продовженням культурного сезону «Подорож в Україну», що проходив із грудня 2025 року доберезня 2026 року в різних містах Франції та був організований Французьким інститутом і Українським інститутом.

Що може культурний простір перед викликами нашої епохи? Саме над цим ключовим питанням ми — міждисциплінарні культурні простори та оператори України й Франції — розмірковували разом. Щоможе місце творчості, поширення культури, досліджень і зустрічей тоді, коли виклики множаться й нашаровуються? Загроза війни та геополітична напруга, вразливість населення, загрозиінформаційному простору та поляризація думок, цифровий розрив, викривлення цінностей і мистецьких та культурних практик, кризи управління й бюджетні труднощі… Саме через свою відкритість досвіту наші центри не уникають питань, що стрясають наші суспільства. Вони навіть є їхнім відображенням і певною мірою каталізатором, адже в досвіді, який щодня переживає широка публіка, що насвідвідує — молоді й старші громадяни, митці, професіонали культури, учасники суспільних дебатів, представники громадських організацій, — усе стає приводом для дискусії та осмислення. Ми є місцями, де індивідуальний і колективний досвід перетинаються, взаємодіють і створюють ту необхідну тканину соціальних зв’язків, яка дозволяє мислити та будувати спільне.

В Україні, звісно, війна поглинає все. Пріоритет держави — військові зусилля, підтримка населення та збереження економічної діяльності. Але країна зазнає атак також на свою мову, культуру та ідентичність. Під звуки сирен і під ракетами культурні простори стали місцями прихистку. Тут можна знайти безпеку. Тут можна перепочити. Тут можна зустріти погляди, що заспокоюють. Подих життя на буває тут форми художніх виставок, літературних зустрічей, дискусій на актуальні теми, майстерень для дітей… У цих стінах культура стає щитом проти приниження, якого прагне загарбник, і допомагає заліковувати рани повсякденності. Водночас вона окреслює обриси нації, що стоїть незламно й попри пережите випробування зберігає цю неймовірну здатність дивитися в майбутнє.

Сенс співпраці між нашими установами полягає саме в цьому «додатковому кроці», який ми маємо зробити разом. Виклики величезні? Дивімося на них без страху: мобілізуймо наші практики та ресурси; поєднуймо наші програми; підтримуймо нові творчі проєкти; залучаймо нашу аудиторію та партнерів до цього шляху зближення наших культур, ідей та прагнень. Визначаймо нову траєкторію співпраці — неодмінно європейську, глибоко європейську, адже йдеться про спільне коріння, а на цьому рівні наші сили примножуються.

Ми вже працюємо над цим у межах чотирьох напрямів: створення мережі наших просторів для здатності реагувати на надзвичайні ситуації; структуризація професійних обмінів і навчань між колегамидля спільного осмислення змін наших професій перед культурними, соціальними та кліматичними викликами; продовження мистецьких співпраць через регулярні програми між нашими просторами, щосприяють мобільності митців між двома країнами; європейське закріплення через співпрацю з партнерськими державами. Уже формується порядок денний із заходами, запланованими на цю осінь і протягом 2027 року, а на першому етапі спільної роботи орієнтиром стане підсумкова подія в межах програми «Бурж 2028 — Європейська столиця культури».

Сьогодні ми робимо вибір на користь тривалої, відповідальної, структурованої та видимої співпраці. Ми відкриваємо простори для навчання, співпраці та дискусій, щоб забезпечити себе й нашу аудиторію інструментами для протистояння розломам нашої епохи. До нас приєднаються інші простори та інші партнери. Вимальовується спільна траєкторія.
 

Підписанти:

Ева Нгуєн Бінь, президентка Французького інституту, Посол Франції з питань культурної діяльності за кордоном

Олеся Островська-Люта, директорка Національного культурно-мистецького та музейного комплексу «Мистецький арсенал» (Київ)

Андрій Палаш, директор «Центру сучасної культури у Дніпрі» (DCCC) (Дніпро)

Корінн Пулен, генеральна директорка культурного центру Les Champs Libres (Ренн)

Стефан Сегрето-Агілар, директор Relais Culture Europe

Ілона Демченко, програмна директорка Арт Центр «Фабрика Повидла» (Львів)

Люсі Кампос, директорка міжнародного літературного центру «Вілла Жілле» (Ліон)

Венсан Каррі, генеральний директор Arty Farty, президент La Gaîté Lyrique (Ліон)

Ксенія Малих, директорка Promprylad Art Center (Івано-Франківськ)

Венсан Каварок, художній керівник культурного центру «Halle Tropisme» (Монпельє)

Томас Сьоньяр, заступник генерального директора з питань художньої творчості, територій та партнерств, багатопрофільний культурний центр у Ліллі

Елі Коммінс, директор багатопрофільного мистецького простору «Le Lieu Unique» (Нант)

Альбан Корб’є-Лабас, директор культурного центру Friche la Belle de Mai (Марсель)

Ромарік Дорьє, директор Maison de la Culture d’Amiens (Ам’єн)

Ольга Дятел, голова організації «Інша Освіта» (Київ)

Ерве Дінь та Лор Конфавро-Колльє, співзасновники та президенти арт-кластеру POUSH (Обервільє)

Жюльєтт Донадьйо, генеральна директорка «La Gaîté Lyrique», засновниця «Les Traverses» (Париж)

Михайло Глубокий, директор з розвитку фонду «ІЗОЛЯЦІЯ» (Київ / Соледар / Донецьк)

Наталія Іванова, директорка Центру сучасного мистецтва «ЄрміловЦентр» (Харків)

Ісмаель Джамаледдін, директор La Condition Publique (Рубе)

Альона Каравай, співзасновниця організації «Інша Освіта» та галереї «Асортиментна кімната» (Івано-Франківськ)

Анна Карсенті, адміністраторка культурного центру «Le 6b» (Сен-Дені) 

Паскаль Кайзер, генеральний комісар «Бурж 2028 – Європейська столиця культури»

Матьйо Мезонноф, директор Mains d’Œuvres (Сен-Уен-сюр-Сен)

Володимир Шейко, директор Українського інституту