Культурне середовище Франції:
структура, актори та можливості співпраці
Авторки
Дарʼя Попіль, Марія Процюк, Анна Прохорова
Редакторки
Марія Процюк, Надія Коваль
Про дослідження
Відкриття представництва Українського інституту в Парижі наприкінці 2023 року створило нові можливості для представлення української культури у Франції, і водночас виявило потребу глибшого розуміння того, як насправді функціонує культурне середовище у країні. Це дослідження має на меті відповісти на ці питання: хто є ключовими гравцями, як влаштована інституційна система, які формати співпраці працюють, і де саме є місце для України.
У дослідженні застосували два основні методи: глибинні інтерв’ю з 15 експертами з французького мистецького й академічного середовища та дипломатичного корпусу України у Франції, а також аналіз відкритих джерел — офіційних звітів, стратегій і фінансових документів ключових французьких культурних організацій.
Дослідження структуроване за окремими мистецькими напрямами — кіно, музика, література, візуальне та перформативне мистецтво, гібридні та кросекторальні програми, — а також висвітлює сферу досліджень, аналітики та академії. Результати дослідження покликані слугувати практичною дорожньою картою для українських дієвців культури, менеджерів, дипломатичних інституцій та міжнародних організацій, які прагнуть збудувати сталі партнерства у Франції.
Ключові тези
Сфера культури та академії у Франції чітко централізована. Державний патронат функціонує через вертикальну структуру на чолі з Міністерством культури та Міністерством вищої освіти та досліджень, під егідою яких діють національні центри — кінематографії (CNC), музики (CNM), пластичних мистецтв (CNAP), книги (CNL) та інші, — що контролюють значну частку державного бюджету й субсидіюють ініціативи у своїх сферах. Ця архітектура має пряме значення для українських дієвців, адже змістовні партнерства потрібно будувати передусім через національні центри, які є ключовими вузлами доступу до фінансування та інституційної співпраці.
Регіональна культурна політика реалізується через Регіональні дирекції культурних справ (DRAC), представлені в усіх 13 регіонах метрополії.
Говорячи про представленість української культури у Франції, варто зазначити, що вона радше мала точковий характер. Україна рідко сприймалася як незалежний культурний і політичний суб’єкт, натомість переважно крізь призму історичних зв’язків із Росією та радянського спадку. У цьому розрізі, проєкт Українського інституту «Українська весна», що тривав із вересня 2022 до лютого 2023 року, став вагомим кроком до зміни цього сприйняття — представивши якісний український контент французькому експертному культурному середовищу та безпосередньо спростовуючи усталені хибні уявлення.
А відкриття представництва Українського інституту в Парижі наприкінці 2023 року створило структурну основу для більш сталої та стратегічної взаємодії.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році французькі культурні інституції запустили низку програм підтримки українських митців — резиденції, спеціальні гранти, фінансування копродукцій.
Франція має багаторічний досвід підтримки митців, які постраждали від збройних конфліктів і політичних переслідувань, — зокрема через Ательє митців у вигнанні (l’atelier des artistes en exil), ресурси якого доступні й українським культурним діячам.
Детальніше про рекомендації щодо українсько-французької культурної співпраці та потенційні виклики на цьому шляху — у тексті дослідження.