Стартує конкурс на стипендіальну програму імені Софії Налепинської-Бойчук для польських митців
Щорічна стипендіальна програма імені Софії Налепинської-Бойчук пропонує польським митцям двомісячну мистецьку та дослідницьку резиденцію у Києві (серпень-вересень 2022). Програму реалізовує Український інститут, Центр сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» та Інститут Адама Міцкевича.
Резиденція сприяє створенню розуміння повсякденного життя та змін, що відбуваються у сучасному польському та українському суспільствах, культурі, мистецтві та науці. Резиденція стане інструментом для навчання, нетворкінгу та розвитку відносин між польськими та українськими митцями, дослідниками та кураторами.
Куратори з Open Place нададуть переможниці чи переможцеві відбору постійну підтримку під час перебування в Україні, познайомлять із суспільним, політичним та мистецьким контекстом України, допоможуть у проведенні досліджень та організації поїздок, зустрічей і дискусій.
Програма включає :
- стипендію у розмірі 1 500 євро
- оплату вартості проїзду від місця проживання митця (Польща) до Києва та назад
- приватне житло та доступ до студії
- витрати на дослідницькі поїздки
Кінцевий термін подачі заявок: 1 листопада 2021 року.
Хто може подати заявку: повнолітні громадяни Польщі, які працюють у сфері візуального мистецтва (включаючи перформанс).
Щоб подати заявку, надішліть електронною поштою на адресу [email protected] не пізніше 1 листопада 2021 року до 23:59 за варшавським часом такий перелік документів:
- Супровідний лист (200-1 000 слів)
- CV
- Портфоліо (нещодавні роботи, кураторський досвід, участь у конференціях, публікації тощо).
Документи повинні бути англійською мовою в одному файлі .pdf (макс. 10 МБ) з назвою: SNB2021_Ім’я_Прізвище.pdf.
Результати будуть опубліковані на вебсайтах та Facebook-сторінках Українського інституту, Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський» та Інституту Адама Міцкевича 15 листопада 2021 року.
Софія Налепинська-Бойчук (1884 — 1937) — народилася в м. Лодзь, Польща, працювала переважно в галузі станкової та книжкової графіки, зокрема в техніці гравюри на дереві, створювала ескізи до гобеленів і тканин. Членкиня Асоціації революційного мистецтва України.
Навчалася в Петербурзі в студії Яна Циоглінського, Мюнхені та Парижі в Академії Рансона, де працювала з Феліксом Валлотоном та Морісом Дені. Там вона познайомилася і пізніше вийшла заміж за Михайла Бойчука — українського художника та засновника майстерні неовізантійського мистецтва, яка стала початком його творчої школи.
Ілюстрація до повісті С. Васильченка «Олив’яний перстень», ксилографія, 1930
Ілюстрація до вірша Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало», ксилографія, 1928
Ілюстрація до поеми Т. Шевченка «Катерина», ксилографія, 1927
У 1911 році подружжя переїхало в Україну. Бойчук став одним із співзасновників Української Академії мистецтв у Києві. З 1919 року викладала в Миргородській художній школі, з 1922 року очолювала ксилографічну майстерню Київського інституту пластичних мистецтв. У 1925—1929 роках викладала у Київському художньому інституті. Діяльність подружжя не відповідала принципам пролетарського мистецтва, і незабаром вони стали ворогами держави. Подружжя заарештували за звинуваченням у шпигунстві та контрреволюційній діяльності та розстріляне у 1937 році.