Провідник українською
літературою
Провідник українською літературою
Рекомендаційний список від Тамари Гундорової
11 must-read книг української літературної класики
«Що варто знати про українську літературу? Хто найважливіші письменники України? Кого варто перекласти, видати, прочитати? У вас була література до 1991 року?»
Ці питання часто звучать під час міжнародних літературних подій та книжкових ярмарків як від професійної спільноти, так і від зацікавлених іноземних читачів. Щоб надати оперативну відповідь, збільшити поінформованість про історію української літератури та сприяти появі перекладів української класики, ми започаткували цей проєкт.
Двічі на рік ми публікуватимемо нові рекомендаційні списки української класики від українських та іноземних літературознавців і розповсюджуватимемо їх під час міжнародних книжкових подій.
Літературознавиця та культурологиня Тамара Гундорова склала список з 11 книг, які варто прочитати тим, хто хоче відкрити для себе українську літературу.
До нього увійшли:
1. Юрій Шевельов. «Я – мене – мені... (і довкруги)»
Серед блискучих зразків української есеїстики ім’я Юрія Шевельова – одне з основних. Шевельов відомий як вчений, мовознавець і професор Колумбійського університету. Однак він також є блискучим інтелектуалом та есеїстом, а його біографія може служити коментарем до катастрофічних подій, якими відзначене 20 століття: часи сталінського терору, друга світова війна, повоєнний Мюнхен. У своїх есеях він не лише аналізує окремі постаті української літератури, але супроводжує їх автобіографічними спогадами і коментарями та сюжетами із власного життя, що перетворює їх на мініромани.
2. Іван Франко. «Зів’яле листя»
Іван Франко – відомий український письменник і культурний та політичний діяч. Як письменник він сформувався під впливом Еміля Золя, французького натуралізму та німецького романтизму. Впливи fin de siècle особливо відчутні у його поетичній збірці, яку він видає під назвою «Зів’яле листя» і яку трактує як «ліричну драму». Це поліфонічна філософсько-психологічна поетична драма про страждання молодого чоловіка, який закінчує життя самогубством від нерозділеної любові. Однак це лише головна сюжетна лінія. Насправді лірична драма є твором симфонічного звучання, де чимало прямих відсилань до Гете, Данте, Бодлера, Гайне, Шопенгауера та інших.
3. Іван Франко. «Основи суспільності»
Повість Івана Франка «Основи суспільності» є детективною історією і водночас тонким психологічним малюнком ідей і настроїв в галицькому селі кінця 19 століття. Пронизана психологічною сугестією, вона змальовує життя різних станів – польської шляхти, українського священика, золотої молоді, селян і декласованих елементів. Головна подія, навколо якої розгортається сюжет – вбивство сільського священика. Повість написана по слідах відомого кримінального процесу, на якому Франко був присутнім як кореспондент польської газети.
4. Пантелеймон Куліш. «Чорна рада»
«Чорна рада» – історичний роман, написаний у вальтерскоттівському дусі. Повість розглядалася самим автором як полеміка з «Тарасом Бульбою» Миколи Гоголя. Романтичний гоголівський сюжет Куліш повертає в історичну площину – мова йде про реальну козацьку раду в Ніжині, на якій обирають нового гетьмана і де зіштовхуються між собою інтереси різних груп. Задум Куліша зводиться до зображення періоду «руїни», зокрема розшарування козацтва на низових запорожців та козаків осілих, які переймають на себе звички шляхти. Йдеться про зародження лояльності до російської імперії, оміщанення і дегероїзацію козацької історії.
5. Ольга Кобилянська. «Щоденник»
Твори Ольги Кобилянської – зразок неоромантичного жіночого письма кінця століття, яке пронизане феміністичними ідеями, чуттєвістю, темами «вищої людини» і аристократизму, запозиченими у Ніцше. Її дівочий щоденник, який вона писала німецькою мовою у віці 20-28 років, є унікальним в українській літературі і відзначається глибокою суб’єктивністю та чуттєвістю. Перекладені українською мовою, щоденники Кобилянської розкривають психологію жінки епохи fin de siècle – активної, зануреної в бажання, яка фантазує, вигадує і аналізує себе, називаючи себе «психологічною загадкою». Зі сторінок щоденника вимальовується багатонаціональна Буковина, життя і побут української родини середнього стану, складання нових форм стосунків між чоловіком і жінкою.
6. Микола Хвильовий. «Санаторійна зона»
Микола Хвильовий відомий не лише своїми політичними памфлетами, але також є одним із провідних письменників 1920-х років. Його повісті «Сентиментальна історія» і «Санаторійна зона» є високим зразком експресіоністського художнього письма і напруженого психологізму. Свій особливий художній стиль Хвильовий називав «запахом слова». Головною темою у «Санаторійній зоні» є хвороба і майже шизофренічна свідомість колишнього революціонера і комунара, який називає себе Анархом, коли ідеали революції втрачають цінність і утверджується тоталітарний контроль. Анарх знаходиться на лікуванні в санаторійній зоні, що здобуває подвійне значення – як місце лікування і як зона контролю. У повісті фіксується змагання з власною підсвідомістю та спроби втекти від нової реальності, яка стає все більш загрозливою і монструозною.
7. Віктор Домонтович. «Доктор Серафікус»
Один з інтелектуальних романів двадцятого століття «Доктор Серафікус» В.Петрова (Домонтовича) нагадує про прийоми супрематизму і кубізму. Він водночас схематичний і символічний. Розповідаючи про дивні пригоди професора-анахорета, автор створює образ нового Франкенштейна – функціональної людини, яка керується розумом, є диваком, живе примітками, є асексуальною і втратила орієнтацію в реальності. Письменника цікавить історія його сентиментального виховання, яку він показує на широкому тлі передреволюційного і пореволюційного життя в Києві. Як роман-есей, написаний в 1929 і опублікований у 1947, він увібрав у себе пів епохи і зафіксував її анатомію і археологію.
8. Юрій Косач. «Володарка Понтиди»
Унікальний авантюрно-інтелектуальний роман в українській літературі, що оживлює 18 століття як епоху містифікацій, авантюр і любовних втіх з одного боку, та політичних інтриг і проектів з другого боку. Сценою дії є ціла Європа, а в центрі сюжету – доля російської імперії, точніше авантюрні спроби так званої «княжни Тараканової», доньки Олексія Розумовського і цариці Єлисавети Петрівни, здобути престол російської імператриці. В пошуках підтримки вона подорожує Європою, де зустрічає пригод, придворні інтриги та політичні ігри. Дух епохи бароко з її потужним інтелектуальним пошуком і авантюрність доби рококо сходяться і протиставляються на сторінках роману Косача.
9. Іван Котляревський. «Енеїда»
Поема Івана Котляревського є травестією «Енеїди» Вергілія і поєднує український гумор, сатиру та козацьку героїку. Вона перевдягає античних героїв у кобеняки та переносить їх на простори Полтавщини. Написана розмовною народною мовою, «Енеїда» служить словником української мови і енциклопедією українського життя. Пригоди Енея і пошуки нової Трої оживлюють козацький міф України, а картини життя дрібного панства, включно з інтер’єрами, їжею, модою, чоловічими війнами і жіночими сварками, ведуть у світ реального історичного часу – кінця 18 століття. Живописність і колоритність зображуваних сцен, мовні ігри типу тарабарщини, бурсацького фольклору, побудованого на гібриді латини з українською мовою, а також світ, в якому змішані боги, герої і люди, надають твору карнавалізованого характеру.
10. Володимир Винниченко. «Соняшна машина»
Винайдення сонячної машини, здійснене одинаком-інженером, забезпечує людей енергією, звільняє від необхідності працювати і приносить щастя. Так реалізується соціалістична утопія у фантастичному романі Винниченка. Його дія розгортається в Берліні 1920-х років, який постає у різних проекціях – через життя артистичної богеми, робітничої сім’ї, старої аристократії, нових мільйонерів. Соціальна проблематика сусідує в ньому з фройдизмом, любовна історія переплітається з революційним насильством. Декаданс, вегетаріанство, буколічність поєднуються з футуристичними візіями та експресіоністськими картинами урбаністичного простору. Текст писався як сценарій нереалізованого фільму і візитка українського європейського роману. «Сонячна машина» стала бестселером в радянській Україні у 1920-ті роки.
11. Агатангел Кримський «Андрій Лаговський»
Один з перших інтелектуальних романів в українській літературі двадцятого століття, незакінчений роман Кримського розповідає про виховання та ініціації колишнього гімназиста, пізніше професора Московського університету Андрія Лаговського. Його розвиток – спочатку як радикала і нігіліста, а пізніше як українофіла, лояльного до імперії і розірваного між провінцією і метрополією, засвідчує травму колонізації, яку переживає українська людина в російській імперії 19 ст. У романі три частини і три локації – Україна, Кавказ і Москва. Роман багатий на прямі і приховані цитування та культурні асоціації, в ньому звучать різні мови і перетинаються різні етнонаціональні характери. Він також заторкує питання про одностатеву любов і скандалізує еротичними сценами.
Про авторку списка:
Тамара Гундорова – літературознавиця, культурологиня, авторка численних публікацій з питань сучасної і модерної української літератури, модернізму, постмодернізму, постколоніальної критики, кічу, чорнобильської тематики, фемінізму. Докторка філологічних наук з 1996 року, професорка, членкиня-кореспондентка НАН України (з 2003 року). Зараз викладає в Принстонському університеті (США).