Також Таміла Ташева у своїй промові згадала про правозахисницю та журналістку Лютфіє Зудієву,  політув’язнених Ірину Данилович, Галину Довгополу, Леніє Умерову,  а також процитувала слова Айше Сеітмуратової, ветеранки кримськотатарського національного руху. 

До гостей звернулась Перша леді України Олена Зеленська: “Вже нікому, на щастя, не треба пояснювати, чому, коли ми кажемо “дякую ЗСУ”,  то адресуємо це одночасно і захисникам, і захисницям, чому жінок-захисниць окремо зазначено в назві державного свята 1 жовтня – бо ми, як суспільство, вчимося  робити щоденний подвиг жінок видимим. Гідно цінити його. Ця виставка продовжує цю місію – наводить фокус на відважних жінок і їхній щоденний спротив в умовах окупованого Криму. Спротив, часто негучний і самотній – але тим важливіший і сміливіший”. 

Перша заступниця Міністра закордонних справ України Еміне Джеппар наголосила: “Важливо розповідати про історії людей, які за свою проукраїнську позицію зазнали тиску зі сторони окупантів. За кожним малюнком, за кожною фотографією, за кожним фільмом є долі. Це долі тисячі людей, які не мають нормального життя через окупацію, через тиск окупантів. Тільки деокупація наших територій зможе повернути нормальне життя на наші землі”. 

“Для мене велика честь бути сьогодні тут і перебувати серед такої потужної групи жінок. Ця виставка демонструє силу, мужність, стійкість, владу і творчість кримськотатарських жінок. Ті, хто шукає справедливості, стикаються з репресіями, несправедливим переслідуванням, жахливими покараннями. Вираження колись культурної ідентичності, перетворилося на небезпечний акт, що загрожує безпеці та свободі“, — відзначила Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні пані Бріджет Брінк. 

Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні пані Наталка Цмоць звернула увагу на порушення прав та тиск на кримських татар, розповіла про важливість висвітлювати відважність жінок, які чинять спротив окупантам, а також процитувала слова Лесі Українки, які демонструють цей спротив: “Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає”.

Голова моніторингової місії ООН з прав людини в Україні пані Даніель Белль зазначила: “Жахливим є те, що ті, хто проявили свою відданість, хто проявив свою особистість, зазнали страшних репресій. Ми повинні замислитись над наслідками цього жахливого порушення міжнародного права”.

В онлайн-зверненні  Посол Європейського Союзу в Україні пані Катаріна Матернова розповіла про історію Ірини Данилович. “Хотіла б особливо відзначити менторську програму, започатковану МЗС України за підтримки Кримської платформи, яка спрямована на підтримку політв’язнів у Криму. Вважаю своїм політичним і моральним обов’язком приєднатися до цієї програми. Матиму честь бути менторкою пані Ірини Данилович, 44-річної правозахисниці та громадянської журналістки. Я візьму на себе зобов’язання нагадувати про її справу за будь-якої нагоди. Як посол ЄС та як жінка, яка солідарна з Іриною її родиною, закликаю всіх присутніх тут сьогодні приєднатися до менторської програми та підтримати її”.

У рамках офіційного відкриття виставки відбулась кураторська екскурсія Тетяни Філевської. У своїй промові пані Тетяна зазначила про важливість теми жіночого спротиву та подякувала Постійній Представниці  за ініціативу та запрошення долучитись до організації мистецької виставки. Тетяна Філевська наголосила: “Для нас кожен досвід важливий. Кожна людина має бути почутою. Саме тому мистецький простір, який створений жінками-мисткинями, розповідає про власне проживання війни, а також про інших жінок, що мали чи мають подібний досвід. Головна увага зосереджена на останньому десятилітті в тимчасово окупованому Криму, перш за все навколо історій жінок, які в умовах окупації наважуються на відкриту боротьбу за свої права та свободи, ризикують і стають політичними бранками окупаційного російського режиму.  Поруч із цим екстремальним досвідом постають інші способи проживати травматичну дійсність та стратегії опанування непідвладної реальності. Паралельно ми також торкаємось історичного та культурного контексту історії жінок на півострові, аби зробити спробу зрозуміти причини зла і віднайти джерела життєспроможності та спротиву”. 

Також під час відкриття були присутні художниці Марія Куліковська, Алевтина Кахідзе, Юлія По, які розповіли про свої мистецькі роботи. 

Всі гості взяли участь в кураторській екскурсії, під час якої було презентовано інсталяцію “Пляж” Лії Достлєвої і Юлії По; щоденники окупації Юлії По, які дозволяють отримати унікальний погляд на події, що відбувались у Криму в 2014 році; соціальну скульптуру “Пліт Крим” Марії Куліковської; творчий проєкт Алевтини Кахідзе, в якому вона говорить про незаконно ув’язнених окупантами в Криму – велику кількість політв’язнів, активістів та активісток, українців та кримських татар, а також мирне населення. Також Алевтина у своїй роботі висвітлює історію 93-річної Муміне Муртаза-Карабаш — учасницю кримськотатарського національного руху та багатодітну мати, нагороджену орденом “Материнська слава” ІІ ступеня. В просторах Офісу Кримської платформи розмістились і роботи проєкту “Крим. Дім” Еміне Зіятдінової. Цей проєкт є візуальною послідовністю, що відображає досвід родини фотографки та кримськотатарського народу, які шукають свій дім в складному геополітичному середовищі перед та після окупації Криму Росією в березні 2014 року. Також на виставці була представлена частина проєкту “Крим. Дім” Еміне Зіятдінової – “Немає іншого дому”. Ця серія фотографій – візуальна послідовність, що відображає досвід кримських татар, які знайшли свій дім у складному геополітичному середовищі перед і після окупації Криму Росією в березні 2014 року. Коли це сталося, кримські татари знову стали мішенню держави-агресорки. На всіх фотографіях відображені тихі моменти повсякденного життя та пейзажі Криму, де майже непомітно зростає політична напруга. Відчуття дому замінюється відчуттям нестабільності та страху, які супроводжуються державною репресивною політичною машиною та пропагандою. Фотографії, зроблені в Криму з 2008 по 2021 роки.

На виставці присутні і щоденники “Злої мавки”, в яких активістки розповідають свої історії, діляться  почуттями та стають почутими за межами окупації. Зла Мавка – це жіночий рух спротиву, який об’єднує понад сто його учасниць на окупованих територіях України. Це сміливі жінки, які щодня чинять опір російським окупантам. Щоденникові записи Мавок публікуються в телеграм-каналі “Зла Мавка”. На виставці представлені історії Мавок саме з окупованого Криму. 

Також у виставці представлений історичний контекст, що апелює, зокрема, до постаті Лесі Українки та її творів. Експозиція “Іфігенія в Тавриді. Леся Українка в Криму” представляє об’єкти та документи, що були зібрані під час кураторського дослідження до виставки, та окреслює історичний контекст, в якому опиняються наші сучасниці. Перебування в Криму було не лише місцем оздоровлення для Лесі Українки після прогресування хвороби, але й мало вплив на її творчість: тут вона формується як зріла драматургиня, що вписує українську літературу в європейський контекст, а також вивчає та залучає до свого світу кримськотатарську культуру. І, не випадково, одним з перших сюжетів у цей час виникає Іфігенія в Тавриді – історія з класичної античної трагедії, написаної Евріпідом, основна дія якої відбувається власне в Криму. 

Завершилась екскурсія, перфомансом Марії Куліковської “Пліт Крим”, під час якого вона порушила тему окупації Криму. 

Організатори та партнери мистецького проєкту: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим/ Офіс Кримської платформи; Український інститут; Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України. Проєкт реалізовано за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.

Дякуємо всім, хто відвідав сьогодні виставку та почув історії незламних, відважних жінок, які борються за право жити на вільний землі, де немає місця окупантам. 

Детальніше про виставку читайте на сайті.