П’єсами-фіналістами Драматургічного конкурсу 2021 стали:

· Драма «Хлібне перемир’я» Сергія Жадана

· Лібрето до опери «Пеніта ля трагедія» Тетяни Киценко

· Сімейна сага «Мать Горького» Лєни Лягушонкової

· Пластично-поетичний трилер «Час пілатесу» Ольги Мацюпи

· Драмеді «Тіндерленд» Ірини Серебрякової

· Драма «П’ять пісень Полісся» Людмили Тимошенко

“Transmission.UA: drama on the move“ — програма підтримки перекладу та постановки сучасної української драми у країнах Європи. Реалізація відбудеться у трьох країнах – Польщі, Німеччині та Великій Британії протягом 2020-2022 рр.

Ідея впровадження програми виникла у зв’язку зі слабкою представленістю сучасних українських театральних текстів на сценах європейських театрів, відсутністю перекладів новітніх театральних текстів, негативною стереотипізацією України, ізольованістю українського театру і драми у європейському гуманітарному середовищі та відсутністю українського дискурсу у європейському театральному контексті.

Партнером програми “Transmission.UA: drama on the move. United Kingdom” є Британська Рада в Україні.

Короткі анотації п’єс-переможиць

Драма «Хлібне перемир’я» Сергія Жадана (рік створення – 2020)

Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому?

Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.

Лібрето до опери «Пеніта ля трагедія» Тетяни Киценко (рік створення – 2019)

Чотири жінки, названі іменами музичних інструментів, розповідають про спокійне, стабільне життя в «санаторії». Тут є все необхідне для життя, тільки трохи нудно. Аби розважити себе героїні розповідають про своє життя. У кожної власна історія, але всі чотири мають дещо спільне – те, що привело їх сюди, – вбивство. Санаторій виявляється колонією. Героїні – засудженими на довічне ув’язнення. Залишок життя вони приречені провести у «зоні в зоні». В чому ці жінки знаходять надію і чи мають вони на неї право?..

Сімейна сага «Мать Горького» Лєни Лягушонкової (рік створення – 2019)

V та W (дві персонажки, одна людина) розповідають про Діянку, котра живе у невеликому смт на кордоні з Росією, пригадують своє дитинство і родину. Починається дія з 70-х років, коли Діянка йде на танці і знайомиться з красивим греком. Грек залишає Діянку, бо не може вжитися з її батьками – заможними людьми, які торгують овочами, здобреними лайном. У Діянки народжується хлопчик Женя, з цього часу все її життя присвячене синові.

Пластично-поетичний трилер «Час пілатесу» Ольги Мацюпи (рік створення – 2017)

У головної героїні Інни день народження. Вона мешкає в Києві і до неї в гості приїжджають батьки з іншого міста. Ввечері під час святкування вони мають познайомитись з нареченим дочки – Йосипом, який нещодавно повернувся з АТО. До вечора є трохи часу і батьки вирішують прогулятися містом, купити подарунок і відвідати місце, де вони колись познайомились – «Будинок з ромашками» на Златоустівській у Києві (зруйнований у 2016 році). Інна натомість йде на заняття пілатесу. Однак, ця повсякденна історія радісного дня однієї сім’ї перетворюється на абсурдний хоррор, сповнений насильства, ретравматизації і болю. Коли ж усе пішло не так? Вправи пілатесу для жіночого тіла перестають просто покращувати фізичне здоров’ я, а стають репресивним естетичним інструментом краси. Жіноче тіло, яке постійно піддається об’єктивації, стає фантомом зруйнованих будинків, відголоском близької і далекої війни, стає межею між Еросом і Танатосом і медіумом, який вписаний у палімпсести міського (і нетільки) простору. Маргіналізований жіночий голос, який в культурі завжди був символом жертовності, стає криком, який, аби стати почутим і побаченим, може прийняти вигляд естетики суцільної руйнації.

Драмеді «Тіндерленд» Ірини Серебрякової (рік створення – 2021)

Три подруги шукають кохання у сучасному цифровому світі. Під час цих пошуків вони переосмислюють не свої ролі як жінок у сучасному світі, а також роль технологій у стосунках, травми свого минулого неоднозначні мотиви дружби, що пов’язує їх між собою.

Драма «П’ять пісень Полісся» Людмили Тимошенко (рік створення – 2021)

П’єса складається з п’ятьох новел, пов’язаних одною місцевістю – північним Поліссям і тривають в часовому просторі з 1940 до 2020. Перша новела «Баба Макбет з Гладковичей» оповідає про драму, що розгорталася у поліській родині у 1918 році, яку ми чуємо з діалогу баби Агафії і діда Адама, що відбувається у 1940 році на їх сільському подвір’ї. У старого подружжя отруїли собаку і вони

сперечаються, де його поховати. Друга новела «Піджак і годинник» відбувається у 1959 році у поліському СІЗО. Молодого чоловіка обвинувачують у зухвалому вбивстві випускника заради швейцарського годинника і піджака. Підозрюваний відмовляється від усіх звинувачень, але йому не вірять, бо він не місцевий. Третя новела «День танкіста» відбувається у громадській лазні у 1973 р. Літні втомлені жіночки намилюють одна одній спини і балакають про трагічну подію, що сталася у містечку на день танкіста. Начальник зв’язку – підполковник Радянської армії вистрілив собі у голову на очах у своєї молодої і красивої дружини, залишивши сиротами двох дітей. Четверта новела «Оксанка» переносить глядача у 1997 рік, у закинуту солдатську казарму. Двоє підлітків – Андрій і Оксана організували самовикрадання Оксани з метою отримання грошей від її батьків – заможних офіцерів. Але все пішло не так. П’ята новела «В гостях у Головихи» проходить у наш час (2020 р.). Дві ввічливі і скромні дівчини з великими наплічниками заходять у сільській магазин, в глушині, де відсутній мобільний зв’язок, аби випити ранішню каву. Господиня магазину – Головиха – окрім кави залишає їх поїсти гречаного супу і випити її самогонки. Вона підозріло ставиться до подорожніх, бо в їх місцевості йде незаконний видобуток бурштину і берилію. Дівчата не проходять «детектор брехні» Головихи і тепер їм загрожує бути згодованими свиням.