Про задачі культурної дипломатії і роль Українського інституту
«Динаміка процесів і світова кон’юнктура — політична, економічна, соціальна — настільки швидко змінюються, що нам необхідні сучасні креативні інструменти. І Український інститут — це прекрасний інструмент, який елементами культури і soft power реалізовує ці задачі», — зазначила Еміне Джапарова, перша заступниця Міністра закордонних справ України.
«Культурна дипломатія як явище існує вже не одне століття, існує безліч підходів. Ми маємо визначитись, яку із моделей хочемо застосувати до діяльності Українського інституту, яка буде більш ефективна і виправдана в українській ситуації. Культурна дипломатія входить до інструментів публічної дипломатії. Безперечно, вона впливає на формування іміджу і бренду країни», — говорить Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту.
В дискусіях експертів часто виникає запитання: то що важливіше, культура чи дипломатія? Генеральний директор Українського інституту Володимир Шейко визначив культуру як зміст, а дипломатію — формою: «Ми не ставимо щось одне вище іншого. Безумовно, ми працюємо на досягнення зовнішньополітичних інтересів, і робимо це через культурний контент, який Україна продукує, і через ті смисли, які з’являються в українському культурному полі. Це взаємодоповнюваний пазл, який має скластися в діяльності і Українського інституту, і багатьох інших гравців на полі культурної дипломатії. Наша діяльність має систематизувати і задати напрям цим зусиллям.»
«Варто системно і наполегливо працювати у тому [культурному] напрямку, щоб показати, що Україна дійсно інтегрована у світовий культурний простір», — додав Сергій Корсунський, директор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС, новопризначений Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії.
Як на практиці працює культура, пояснив письменник і журналіст Андрій Курков: «Українська культура формує, в принципі, образ України. Спочатку, частіше за все, виникає політичний інтерес до країни, а за собою він тягне культурний інтерес. Тому що через політику не можна зрозуміти країну, народ, традиції тощо. Коли щось в світі трапляється, скажімо, в Албанії, практично в кожну книгарню хтось зайде і запитає: “У вас є щось почитати про Албанію?” Так Ізмаїл Кадаре роз’яснив Албанію всьому світові.»
Про роль стратегії Українського інституту 2020-2024
2020 рік діяльності Інституту уже ґрунтується на презентованій стратегії. . Стратегія — це живий документ, який формується відповідно до глобальних і локальних викликів, завдяки щоденній роботі команди Інституту, і, звичайно, зворотньому зв’язку від фахового середовища.
«Дуже важливо, що у документі, окрім візії, місії і цілей, викладено, чим він є, а також — чим він не є. У ньому прозоро викладено механізми, як Інститут працює з різними стейкхолдерами — з громадськими діячами, культурними діячами і з суспільством загалом. Дороговказ широкий, але дуже чіткий», — зазначила Лілія Млінарич, голова Наглядової ради Українського інституту.
«Український інститут показує приклад відкритого обговорення стратегії. Я сподіваюсь, цей приклад служитиме взірцем і для інших інституцій, які є в юрисдикції МЗС України і дотичні до публічної дипломатії. Якщо усі організації, опрацьовуючи ці стратегії, працюватимуть спільно і координуватимуть свої зусилля, вони будуть системними і ефективними», — сказала Катерина Смаглій, начальниця відділу міжнародного співробітництва та комунікацій Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС.
Про синергію різних гравців в полі культурної дипломатії
Володимир Шейко додав, що, крім Українського інституту, є велика кількість людей та інституцій, які працюють і в Україні і за кордоном — в державному і громадському секторах. «Тому до роботи над стратегією ми залучили велику кількість цих акторів, провели з ними стратегічні сесії, публічні та внутрішні консультації, ознайомчі поїздки. Це дозволило нам зібрати зворотній зв’язок і зробити документ вичерпним і інформативним.»
«Не лише з культури складається імідж України, а з ширшого кола факторів і чинників. І найбільшого ефекту ми зможемо досягти, працюючи в синергії. Окрім культурної дипломатії, маємо використовувати також економічну, туристичну і інші інструменти», — зазначила Тетяна Філевська.
Про регіональні пріоритети та відкриття закордонних філій Інституту
«Географія нашої діяльності має відповідати пріоритетам МЗС. Вона має також враховувати ті країни, в яких зосереджені найважливіші для міжнародної співпраці культурні, освітні інституції. Потрібно починати там, де ґрунт до співпраці вже підлаштований, де є активна українська громада.
Звісно, наша діяльність передбачає поетапне розширення. Ми поділили країни на пріоритетні, в яких здійснюватиметься більший об’єм роботи, і важливі, в яких цей об’єм можливо буде меншим, там нам важливо цю активність зберігати. Наявність чи відсутність філій не заважає нам здійснювати роботу за кордоном, але в тій чи іншій формі є необхідними для того, щоб зробити нашу роботу за кордоном справді системною і впливовою. Наразі ми намагаємось зрозуміти, де лежить те поле можливостей, до якого Український інститут може долучитися і яке може використати на свою користь.» — підкреслив Володимир Шейко.
Серія дискусій відбулася за підтримки Українського кризового медіа-центру.
Дякуємо за участь в обговореннях:
Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту
Тетяна Філевська, креативна директорка Українського інституту
Лілія Млинарич, голова Наглядової ради Українського інституту, президентка фестивалю «Джаз Коктебель»
Еміне Джапарова, перша заступниця Міністра закордонних справ України
Сергій Корсунський, директор Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС, новопризначений Надзвичайний і Повноважний Посол України в Японії
Геннадій Максак, виконавчий директор Ради зовнішньої політики «Українська призма», голова Громадської ради при МЗС України
Катерина Смаглій, начальниця відділу міжнародного співробітництва та комунікацій Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС, стипендіатка програми «Лідери наступного покоління» Інституту Маккейна
Андрій Курков, український письменник, журналіст, кіносценарист. Президент Українського ПЕН. Член Спілки кінематографістів України та Національної спілки письменників, член Європейської кіноакадемії
Марта Фаріон, членкиня Ради директорів Western NIS Enterprise Fund, очільниця Києво-Могилянської Фундації в Америці
Ганна Гопко, голова комітету ВР України у закордонних справах (2014-2019), 8 скликання, кандидат наук з соціальних комунікацій, голова Zero Corruption Conference
Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту
Модератори:
Володимир Єрмоленко, Директор європейських проєктів ГО «Інтерньюз-Україна», журналіст, філософ, письменник, член Наглядової ради Українського інституту
Василь Мирошниченко, партнер CFC Big Ideas
Євген Глібовицький, засновник експертної компанії pro.mova, член Несторівської групи, член наглядової ради Суспільного мовлення