Серія заходів до 35-ї річниці Чорнобильської трагедії на полях Генеральної Асамблеї ООН

Із Чорнобилем пов’язують найбільшу екологічну катастрофу, що сталася у Європі наприкінці ХХ століття. Чорнобиль став символом багатьох речей. Після трагедії, яку не можна було замовчувати, відбулися зміни у інформаційній політиці та культурі Радянського Союзу, а згодом він став передвісником суспільних змін, що призвели до зрушень у політиці. На думку історика Сергія Плохія, Чорнобиль зіграв значущу роль у розпаді СРСР: «Чорнобиль і гласність – тотожні. Я не кажу, що без Чорнобиля не було б гласності, але вона відбулась у свій час і спосіб саме через Чорнобиль. Вона викрила культуру таємності, і приголомшила всіх». Безумовно, існує багато символів розпаду радянської системи, але Чорнобиль — найяскравіший з них, «трагічна емблема» сучасності.

Чорнобиль і нині продовжує жахати масштабністю катастрофи. У численних літературних та художніх проєктах Чорнобильську трагедію часто порівнювали із Апокаліпсисом або ж з невидимою війною, яка виступає проти людства. У таких текстах біблейські мотиви часто суміщалися з уявленнями людей про те, яким буде майбутнє після катастроф. Для багатьох людей, які жили поряд з ЧАЕС, Чорнобиль не є метафорою та символом. Трагедія стала частиною їхніх біографій та зруйнованих життів, фізичною неможливістю доторкнутися до близької людини, попрощатися з ними чи з рідною домівкою. Страх та переживання за рідних посилювався ще й незнанням того що сталося насправді.

Сергій Плохій казав, що Чорнобиль — це не лише історія, це світ, у якому ми живемо сьогодні. Ми залежні від атомної енергетики, кліматичних змін та повинні думати про безпеку. 35 років потому ми дивимось на Чорнобиль з різних позицій. До подолання наслідків Чорнобиля доклали зусиль всі країни і тепер Чорнобиль більше не жахає своїми апокаліптичними образами. Суспільства звикли жити зі змінами, що сталися, і уважно споглядають за тим, як справляється з наслідками катастрофи саме навколишнє середовище, розуміючи, що у тому майбутньому, що настало, люди та земля мають йти пліч-о-пліч.

На цій виставці представлено документальні свідчення про Чорнобильську катастрофу — від найпершого дня та руйнування реактора до сьогоднішнього часу та оновлення природи. Фотографії та документи розповідають про помилки радянського керівництва, викривають інформаційну пропаганду, описують трагічні долі людей, які намагалися зупинити трагедію. Експозиція розділена на три блоки. Перший розповідає про масштаби катастрофи, про міжнародну співучасть у подоланні наслідків трагедії, адже Чорнобиль став не лише проблемою України, це виклик для всього світу. Другий блок викриває інформаційну пропаганду та намагання радянської влади замовчати трагедію. Третя частина виставки — наша сучасність. Чорнобиль сьогодні вражає своєю жагою до життя: тваринний та рослинний світ тут знаходять нові сили та місце для розвитку. Місце набуло великого туристичного потенціалу; люди прагнуть бачити відновлення землі та її можливості — такі як альтернативну енергетику. У обраних знімках та матеріалах наданих Національним музеєм «Чорнобиль», Державним кінофотоархівом ім.Пшеничного, Державною агенцією з туризму, фотографами Ярославом Ємельяненком та Олександром Сиротою історія Чорнобилю постає як історія подолання трагедії: від боротьби з дезінформацією до сучасної історії про відновлення та безпеку.