Один із найбільших шляхетських маєтків Південної України кінця XVIII–XIX ст.
Садиба Попова є одним із найбільших дворянських помість Південної України кінця XVIII — ХІХ століття, а тому знаковою пам’яткою регіональної історії й архітектури.
Землі, де свого часу й побудували маєток, подарувала російська імператриця Катерина ІІ генералу Василю Попову. Сьогодні на них розташоване українське місто Василівка.
Уже онук генерала, теж Василь Попов, започаткував на цій території будівництво палацового комплексу, який був зведений протягом 5 років — із 1889 по 1894 рік. Серед істориків досі немає згоди щодо того, хто був архітектором об’єкту, однак найчастіше авторство приписують Миколі Бенуа.
Архітектура палацово-паркового комплексу є еклектичною, що було досить поширеним явищем у кінці ХІХ століття. Манеж-стайня комплексу збудована за зразками архітектурних канонів північно-італійського Відродження: у Східній Європі є лише два приклади такої архітектури, і садиба Попова є одним із них. До комплексу також увійшли Західний флігель або ж так званий «Англійський замок» — у неоготичному стилі з багаторівневим дахом, що ніби переносить в епоху середньовічної Європи. Інші цікаві об’єкти — взаємно симетричні Північний та Східний флігелі для почесних гостей, зведені в неомавританському стилі з елементами неоготики, і надзвичайно пропорційна еклектична оглядова башта. І, беззаперечно, центром комплексу був сам двоповерховий палац із п’ятьма баштами, також збудований у неомавританському й неоготичному стилях із червоної та жовтої цегли. У палаці родина Попових зберігала свою етнографічну колекцію, а його стіни прикрашали роботи європейських геніїв: Тиціана, Гої, Рембрандта.
За радянських часів будівлі комплексу використовували для найрізноманітніших потреб: як приміщення для навчальних, адміністративних закладів, як житлові помешкання, шпиталь, музей та військовий штаб. Сам палац у 1950-х роках був розібраний, а його цеглу використали для будівництва комуністичної партійної адміністрації.
7 березня 2022 року внаслідок обстрілу російських військ були пошкоджені стіни манеж-арени та інших будівель, а краєзнавчий музей, що розташовувався на території комплексу, розграбували окупаційні війська.
Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.