Луганськ — найсхідніший обласний центр України. Його історія починається в добу Запорізької Січі. А датою заснування міста вважається 1795 рік, коли місцева громада вирішила збудувати біля річки Лугань ливарно-гарматний завод.  

Продукція цього заводу, а також предмети побуту кінця ХІХ–початку ХХ століття, документи й фотографії дореволюційного міста входять до головної експозиції в Луганському музеї історії та культури, що має назву «Старий Луганськ». Цікаво, що будівля має давнішу історію за сам музей. Споруду звели у 80-х роках ХІХ століття, і до 1919 року на другому поверсі була зала засідань Міської думи та управи. Перший поверх здавали в оренду магазину й типографії, на даху була пожежна будка, а у дворі розміщувалася пожежна бригада. 

Із 1920-х років тут працював будівельний технікум, а після Другої світової війни будівлю врешті передали музею: спочатку краєзнавчому, а потім музею Климента Ворошилова — радянського державного та військового діяча, на честь якого в часи  СРСР кілька разів перейменовували Луганськ на Ворошиловград. Із 1990 року цей музей був перепрофільований на музей історії та культури міста Луганськ. 

На додачу до головної експозиції, в музеї були представлені матеріали, пов’язані з діяльністю першого міського голови Луганська, видатних представників місцевої інтелігенції, а саме — лікарів, вчителів і меценатів. Особливо цінним надбанням була бібліотека, що налічувала понад 12 тисяч томів. Зокрема, в її фонді була й Британська енциклопедія, яку свого часу маршалу Ворошилову подарувала королева Великої Британії Єлизавета ІІ. 

У наш час колекція музею налічувала понад 50 тисяч екземплярів. Фасад майже півторастарічної будівлі, де він знаходився, весь час лишався у незмінному вигляді — за винятком пожежної вежі на даху. Аж до 2014 року, коли на схід України — Донбас — вторглися російські збройні формування. У липні того ж року російський снаряд прилетів у вікно музею. У результаті були сильно пошкоджені його фасад та внутрішні приміщення. 

Музей історії та культури Луганська зміг відновити свою роботу тільки 2016 року, коли місто вже перебувало в російській окупації. Як саме була проведена реставрація цієї пам’ятки архітектури — достеменно не відомо. Як і те, чи вціліє музей уже у широкомасштабній війні проти України 2022 року, в якій Росія будь-якими засобами намагається знищити як українську історію, так і культуру. 

Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.