Дослідження
Російський прапор буде там, де є російська мова: Фонд «Русский мир»
Дата
Березень – липень 2022
Автори
Юлія Масієнко, Катерина Загривенко, Надія Коваль, Денис Терещенко
Про проєкт
Ця аналітична записка є частиною проєкту «Дослідження інституцій культурної дипломатії Російської Федерації» Українського інституту, виконаного спільно з дослідницькою агенцією MZ Hub.
Спираючись на публічно доступну інформацію про діяльність Фонду «Русский мир», його основних діячів, ідеологічні засади та фінансові показники, а також звітність про проведені та профінансовані ним заходи, ми спробували зробити доволі детальний портрет цієї організації в ширшому контексті ідеологічної легітимації зовнішньої політики російського режиму та його транcформацій упродовж останніх років.
Основні висновки дослідження
- Політична ідея «російського світу» виникла наприкінці 1990-х років і вже в наступному десятилітті стала ідеологічною базою культурної політики РФ у країнах колишнього СРСР та поза ним. Прихильники концепції вбачають у «російському світі» певну культурну єдність, що передовсім визначається російською мовою, православною релігією і набором архаїзованих антизахідних цінностей. Для російського режиму концепція «російського світу» слугує ідеологічним засобом реконсолідації російських сфер впливу, втрачених після розпаду СРСР.
- Географічне ядро «російського світу» включає Росію, Білорусь та Україну, але не обмежується ними. Від цього уявлюваного ядра розходяться концентричними колами інші зараховувані до «російського світу» спільноти від етнічно російських та російськомовних діаспор у різних регіонах і до прихильників та симпатиків російської культури у найвіддаленіших куточках світу.
- Хоч і створений як «неурядова» організація, Фонд «Русский мир» перебуває у строгому підпорядкуванні російському режиму: його засновниками та фактично єдиними спонсорами виступають міністерство закордонних справ та міністерство просвіти РФ. Понад те, від 2021 року все керівництво Фонду призначається указом президента РФ, а до його керівних органів входять представники російських адміністрації президента, парламенту та уряду. Упродовж 2015-2020 років Фонд мав бюджет у межах 460-580 млн рублів, із яких майже всі надходили з федерального бюджету.
- Упродовж усього існування Фонду в його діяльності виразно домінує фігура В’ячеслава Ніконова, прорежимного політика й історика, онука міністра закордонних справ СРСР В’ячеслава Молотова – показовий приклад спадковості значної частини російських еліт щодо радянських. За допомогою взаємної участі в керівних органах одне одного, Фонд також тісно пов’язаний з іншими спорідненими організаціями російського режиму.
- Двома головними інструментами роботи Фонду є класичні для західних інституцій культурної дипломатії представництва в інших країнах та розподіл грантових коштів для реалізації проєктів. Утім, в обох випадках, ці інструменти застосовуються у невластивий для відкритих та демократичних інституцій спосіб.
- Мережа Кабінетів, Центрів – представництв Фонду – та дружніх до нього організацій, яка назагал відповідає концепції концентричних кіл «російського світу», повністю фінансується Фондом чи його бізнес-партнерами та забезпечує вивчення російської мови по всьому світу. Станом на початок 2022 року Фонд мав 104 активні Центри у 52 країнах та 128 Кабінетів у 57 країнах, а також понад 5700 дружніх організацій у майже 160 країнах світу (включно з Росією, в якій існують 2700 таких організацій).
- Гранти Фонду для проєктів інших організацій стосуються популяризації та підтримки вивчення російської мови, підтримки й популяризації російської культури (літератури, танців, музики, театру тощо), просування чільних російських наративів, приміром російської інтерпретації Другої світової війни та радянського досвіду загалом.
- Фонд має власний медійний арсенал: інтернет-портал, часопис, телерадіокомпанію, а також цілу низку сторінок у соціальних мережах. Цілком передбачувано, всі медійні ресурси та сторінки Фонду ретранслюють мілітаризовану та експансіоністську риторику російського режиму, доповідаючи, серед іншого, про численні приклади політики культурної асиміляції окупованих українських територій та нібито все більшу підтримку дій Росії у світі.
- Фонд «Русский мир» є, з одного боку, організаційним утіленням концепції відновлення російського панування в східноєвропейському регіоні та світі, що мав замінити для російських політичних еліт колишній радянський міф про комуністичне/соціалістичне майбутнє, а з іншого, інструментом нав’язування і пропагування архаїчних російських культурних зразків та практик, усе тих самих письменників, поетів чи композиторів, без переосмислення модерного досвіду російської культури та входження в діалог із культурами країн, де Фонд працює.
