До весни 2022 року кожен, хто завітав до Тростянця, мав змогу перенестися в минуле та відчути атмосферу лицарського турніру: почути дзвін схрещених мечів, побачити блиск кольчуг, відчути емоційне напруження, споглядаючи за двобоєм. Садиба-манеж «Круглий двір» щоліта ставала місцем проведення історичних реконструкцій, а також інших численних культурних подій: фестивалів, концертів та ярмарків. Сам комплекс не має аналогів в архітектурній спадщині України XVIII століття та є найдавнішою громадською спорудою північного сходу України. 

Заснований 1749 року родиною Надаржинських, якій у той час належало місто Тростянець, він об’єднує в собі неоготику та стиль українського бароко. Круглий двір нагадує фортецю, що має чотири триярусні вежі, схожі на ротонди, внутрішній двір овальної форми та просторі аркові ворота. Вежі та глухі двоярусні стіни конструкції оздоблені прорізами та нішами стрілчастої форми. 

Манеж, що за виглядом та якістю акустики подібний до амфітеатру, перейшовши у власність князя Василя Голіцина, був модернізований та почав використовуватись як циркова й театральна арена, де організовували кінні й акробатичні виступи, ставили театральні вистави. Тому попід стінами збудували триярусні ложі для глядачів, а чотири вежі стали домівками для артистів — танцівників кріпосного балету та циркових акторів. У 1870-х роках комплекс став власністю місцевого власника цукрозаводу Леопольда Кеніга.

За радянської влади ця садиба використовувалася як склад, на ремонт якого кошти не виділялися. Лише в часи незалежності України почалися перші реставраційні роботи, і комплекс не лише визнали пам’яткою місцевої архітектури — він увійшов до популярного переліку сотні найдивовижніших об’єктів України та став осередком насиченого культурного життя.  

Із початком повномасштабного збройного нападу Росії на Україну стіни Круглого двору потрапили під обстріли російських військ, які 1 березня 2022 року пошкодили вікна та фасади мурів. Поряд із розбитими воротами окупанти розмістили артилерійську установку. Круглий двір, який був яскравою ареною реконструкції європейських середньовічних боїв, сам постраждав від вогню нової безжальної війни — агресії, якій немає жодного виправдання. 

Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.