Скасування кріпацтва стало знаковою подією для українського суспільства ХІХ століття, адже свобода — одна з найважливіших цінностей людської цивілізації, і її вшановують і на головних площах столиць, і в маленьких селах. Одним із своєрідних пам’ятників звільненню селян став Народний дім у місті Охтирка, що на Сумщині.

Побудували його в період із 1911 по 1914 роки та приурочили до 50-ї річниці скасування кріпацтва в Російській імперії, до складу якої на той час входила більша частина сучасних українських територій. До 1861 року селяни-кріпаки були «прив’язані» до землі, вважалися власністю землевласника й були змушені важко працювати.

Ідея зведення Народного дому виникла ще на початку 90-х років ХІХ століття в Товариства народних читань. На початку 1911 року мешканці громади зібрали необхідні кошти. Нарешті був затверджений план будівництва за проєктом інженера-архітектора Василя Яковлева, а вже за три роки в центрі Охтирки з’явилася нова будівля в стилі ампір. Однак Народний дім не одразу став осередком культурного та освітнього життя. Розпочалася Перша світова війна, і в його стінах розмістили шпиталь.

Тільки з початку 1920-х років у Народному домі завирувало політичне й культурне життя міста. У 1922 році тут з’являється хорова капела та драматичний колектив. В Охтирці зароджується театральна діяльність, до якої були залучені такі відомі українські актори, як Амвросій Бучма і Наталя Ужвій, та видатний український письменник Іван Багряний. Об’єднання демократичної української молоді в Чикаго висувало останнього на здобуття Нобелівської премії з літератури, а його твори про ГУЛАГ — «Сад Гетсиманський» і «Тигролови» — з’явилися за 20 років до написання «Архіпелагу ГУЛАГ» Олександром Солженіциним. Із 1932 року Народний дім перейменували на Районний будинок культури. У цьому статусі він існував до наших днів.

Уночі 8 березня 2022 року під час повномасштабного наступу на територію України російські війська скинули бомби на центр Охтирки. Разом із будівлею Охтирської міської ради та музею зазнав руйнувань і Будинок культури. Упродовж десятків років він гуртував навколо себе містян і був осередком творчої свободи, завдяки якій колись і з’явився Народний дім.

Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.