Готуючись до російського походу 1812 року, Наполеон мав великі амбіції щодо території сучасної України. Після захоплення Москви й розгрому Російської імперії, землі нинішньої України на захід від Дніпра мали відійти до Польщі, а на території її сходу та півдня французький імператор планував утворити протекторати. Однак вторгнення його «Великої армії» закінчилося невдачею — зокрема, і через 75 тисяч українців, які приєдналися до армії Російської імперії як ополченці. І хоч та війна не зачепила Чернігів, саме на честь перемоги в ній з 1820 по 1827 роки в місті була зведена мурована, однобанна Свято-Казанська церква.  

Архітектура храму вирізняється стриманістю й лаконізмом, вдалим пропорційним співвідношенням окремих елементів та цілісного образу споруди. Центральна баня храму має стрункий силует, а його тиньковані фасади підкреслені витонченими дерев’яними карнизами.  

Розташована поблизу адміністративного центру Чернігова, церква вважається так званим архітектурним акцентом у цій частині міста. Її оточує сформована на початку ХХ століття типова чернігівська забудова з одноповерхових дерев’яних, обкладених цеглою будинків. Поблизу розташований музей Михайла Коцюбинського, видатного українського письменника, майстра імпресіонізму в український літературі початку ХХ століття. Разом церква та будівлі музею утворюють єдиний архітектурний комплекс та є прикладом містобудування Чернігова сто років тому. 

За свою тривалу історію ця споруда пережила різні події. У храмі правили службу до приходу радянської влади, та в межах антирелігійної кампанії совєти знищили його купол та дзвіницю. Із 1943 року тут був кінотеатр, після закінчення Другої світової війни — філармонія, а пізніше — ремонтно-монтажний комбінат. Відкрили ж церкву й відновили там богослужіння уже з поверненням незалежності України в 1991 році. А вночі 7 березня 2022 року російська армія обстріляла двохсотрічний храм, пошкодивши огорожу й вибивши вікна. 

Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.