ІНДІЯ

Враховуючи зростання ролі Індії, у 2021 році у Стратегії зовнішньої політики України ця країна була визначена як «важливий партнер» в Азійському регіоні, а у Стратегії публічної дипломатії України Індія згадувалась серед пріоритетних країн для промоції українського експорту, освіти та туризму.  

Індія є найбільш густонаселеною країною світу з населенням 1,409 мільярда осіб. В Індії проживають носії 121 мови. На основі культурних атрибутів (релігія, мова та звичаї) дослідники в основному поділяють Індію на десять культурних регіонів.  

Протягом останніх кількох років індійська ідентичність стала ключовою темою для інтелектуальних та політичних дискусій у країні. Фактично існує два підходи до визначення індійської ідентичності: один розглядає індійськість як поєднання різних релігійних та етнічних ідентичностей, а інший ототожнює індійськість з індуїзмом. Останній підхід підтримується керівною партією Індії Бхаратія Джаната, котра є основою політичної ідеології Гіндутва.  

Згідно з Конституцією, Індія є світською державою, але з огляду на мультикультурний і багаторелігійний характер суспільства, релігійні переконання мають значний вплив на соціальні та політичні розбіжності в країні, а також та сферу культури. Так, релігійні переконання індійців впливають на архітектуру регіонів, суспільне надбання, сучасні форми культури та звичаї залежно від регіону.  

Хоч дискримінація за кастовою ознакою заборонена індійським законодавством, касти залишаються важливим елементом соціально-політичної структури Індії. Мистецтво часто використовується для того, щоб підкреслити кастову нерівність і продемонструвати свою ідентичність як пригноблених через кастову ієрархію. 

Населення племен становить близько 8% від загальної чисельності населення Індії (приблизно 90 мільйонів осіб). Це понад 500 груп зі своїми власними практиками, звичаями, мовами та культурою. Індія має найбільшу кількість корінних народів у світі після Африки. 

Серед найбільш чутливих тем у публічному дискурсі опитані респонденти озвучують теми, пов’язані з релігією, зокрема, напруженість між індуїстами та мусульманами. Розділ Британської Індії (The Partition of British India) також згадувався як одна з найбільш чутливих тем для індійської аудиторії, коли Британська Індія була розділена на дві держави – Індію та Пакистан. Водночас респонденти відзначають, що британське колоніальне правління відкрито обговорюється та не є делікатним питанням.  

За межами країни часто спостерігається «екзотизація» іміджу Індії, на чому наголошували респонденти, що пояснюється недостатньою динамікою культурного діалогу між Європою та Азією, а також історичною репрезентацією індійської культури як чогось унікального, екзотичного, не завжди пов’язаного зі світовим (і особливо західним) контекстом.  

Завдяки колоніальній спадщині індійський федералізм має централізовану структуру, що робить його унікальним прикладом у світі, коли центральний уряд має чітко визначені прерогативи втручатися у справи штатів. У культурній сфері це означає, що частина процесу прийняття рішень є відповідальністю штатів, а кожен штат має свою інституційну архітектуру.  

Культурне середовище Індії визначають кілька ключових тенденцій:  

• мистецька сцена зосереджена здебільшого у мегаполісах; 

• приватні гравці завойовують перевагу в Індії, встановлюючи партнерські відносини та визначаючи тенденції; 

• індійський уряд є основним джерелом фінансування в культурній сфері; 

• на культурний розвиток впливають нові технології та штучний інтелект;  

• збільшилася кількість випадків цензурування митців, котрі працюють з чутливими темами, як-от релігія або співіснування різних культур та етносів. 

США, Велика Британія, Німеччина, Франція та Італія часто згадуються як країни, культура яких  особливо цікава для широкої громадськості в Індії. Інтерес до цих культур є традиційним і часто випливає з історичних зв’язків та/або економічних відносин. Респонденти також відзначали зростальний вплив корейської культури. Серед іншого, згадувалася російська культура, її популярність в Індії через історичні відносини між Індією та Радянським Союзом. Водночас індійські медіа часто використовують російські інформаційні ресурси і, як наслідок, транслюють російські наративи. 

До повномасштабного вторгнення Росії Україна майже не фігурувала в публічних та медійних дискурсах, академічних дебатах чи експертних обговореннях в Індії. Як наслідок, загальний рівень знань та поінформованості про Україну та українську культуру був низьким. Однією з причин може бути особливість внутрішньої політики в Індії, коли події у сфері зовнішньої політики були в основному невідомі за межами коридорів і канцелярій Нью-Делі. Щодо сучасних тенденцій у ставленні до України, то існує певна розбіжність у тому, як вони проявляються на особистому та публічному рівнях. З іншого боку, Індія дотримувалась нейтралітету з моменту анексії Росією Криму та початку агресії на сході України у 2014 році.  

Визнаючи значення культурних і міжлюдських контактів, у 2024 році Україна та Індія підписали Програму культурної співпраці та домовились про проведення фестивалів культури в обох країнах. Найуспішнішим заходом української культурної дипломатії, за словами респондентів, став перший фестиваль української культури «Future Perfect» у травні 2023 року в Нью-Делі.  

Детальніше про рекомендації щодо українсько-індійської співпраці у сфері культури та потенційні виклики на цьому шляху читайте у тексті дослідження.