Мурована церква, збудована на місці дерев’яного храму. Перша згадка про цю будівлю датується 1691 роком.
До того, як у Дергачах, що за 20 км від Харкова, побудували кам’яну церкву, тут півтора століття стояв дерев’яний однокупольний храм, зведений ще 1685 року.
Приблизно в цей час архітектурну світову арену завойовує класицизм, який із Франції поширюється європейськими містами: Берліном, Міланом, Неаполем, Лондоном, мандрує за океан до Сполучених Штатів Америки. Вплив класицизму в архітектурі був настільки значним, що цей стиль лишався популярним на Заході аж до ХІХ століття. Приходить він і на Харківщину, і в 1838 році на місці старої церкви в Дергачах за проєктом архітектора Федора Данилова побудували нову церкву в стилі пізнього класицизму.
Виразні архітектурні форми, дзвіниця, один великий купол. У новому храмі, як і в старому, встановили чотири престоли, головний із яких присвячений саме Богородиці. Нова кам’яна церква також отримала в спадок від дерев’яної іконостас і друковані реліквії: «Євангеліє» (1644 р.) та «Бесіди Іоанна Златоуста» (1624 р.), які зберігалися тут до нашого часу.
Із приходом совєтів Церкву Різдва Пресвятої Богородиці спіткала доля багатьох інших храмів: богослужіння заборонили, а згодом будівлю стали використовувати як машинно-тракторну станцію, що забезпечувала селян сільськогосподарською технікою. За період існування СРСР храм кілька разів відкривали для богослужінь, але невдовзі їх знову забороняли. Із відновленням незалежності України в церкві провели ремонтні та реставраційні роботи, поряд збудували недільну школу.
А 4 квітня 2022 року під час загарбницької війни Росії проти України на подвір’я святині прилетів російський артилерійський снаряд. Обстріли російських окупантів пошкодили фасади та вікна, зруйнували недільну школу й церковний магазин.
Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.