Один із найстаріших музичних театрів і перший стаціонарний оперний театр України, історія якого почалася ще у XVIII столітті.
«Авіаносець», «місто майстрів» чи просто «ХНАТОБ» — так харків’яни називають один із найстаріших музичних театрів і перший стаціонарний оперний театр України. Його історія сягає кінця XVIII століття, коли народжувалися оперні антрепризи. Проте власний дім у харківського музичного театру з’явився в 1884–1885 роках.
Коли більшовики захопили владу в Україні й перенесли столицю до Харкова, у 1925 році театр перетворився на Українську державну столичну оперу.
Упродовж років і аж до нашого часу на її сцені ставилися численні опери українського і світового репертуару: «Тарас Бульба» та «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, «Золотий обруч» Бориса Лятошинського, «Намисто Мадонни» Ерманно Вольф-Феррарі, «Принцеса Турандот» Джакомо Пуччіні, «Борис Годунов» Модеста Мусоргського, «Кармен» Жоржа Бізе, балети «Спляча красуня» Петра Чайковського, «Баядерка» Людвіга Мінкуса, «Весна священна» Ігоря Стравінського та багато інших.
Тут проводилися сміливі експерименти. Наприклад, у балеті «Пан Каньовський» Михайла Вериківського балетмейстер Василь Литвиненко вперше поєднав класичний балет із елементами українського народного танцю.
А 1991 року для Харківського театру опери та балету побудували нове приміщення в стилі постмодерну, яке зводилося 30 років. Два верхні поверхи нагадують величезну навислу плиту, яка поєднується зі складною пластикою нижніх поверхів — вхідних вестибюлів і фойє. Дві зали на 1500 та 400 глядацьких місць, площа приміщень — понад 7 гектарів. І все це тримається на шести стовпах розміром 3х6 метрів кожен, перекритими стометровими металевими балками масою 100 тонн кожна. Тому містяни й назвали театр «авіаносцем» або «містом майстрів».
І з цим важко посперечатися, адже це «місто майстрів» об’єднало майже тисячу творчих професіоналів та технічних співробітників. Вони не лише ставили вистави, понад 60 з яких увійшли до репертуарної афіші театру, а й виготовляли костюми та декорації для численних театрів України та світу. Художні колективи ХНАТОБу з оваціями зустрічали в багатьох країнах Західної Європи, Азії, Північної та Південної Америки. А вони говорили з аудиторією мовою музики.
12 березня 2022 року театр почув іншу мову та музику — війни та руйнувань. Унаслідок російського бомбардування були пошкоджені фасади, покрівля, вікна та двері «міста майстрів». Це місце плекало пам’ять про виступи Федора Шаляпіна та Маттіа Баттістіні, виховувало прекрасне в серцях не одного покоління своїх глядачів.
Утім те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.