Національний літературно-меморіальний музей українського філософа й поета (будівля XVIII ст.).
Український філософ, богослов, поет Григорій Сковорода впливав не тільки на своїх сучасників, але й на чимало поколінь українців. Він робив це через своє вчення та власний спосіб життя, в якому слово ніколи не розходилося з ділом.
Сьогодні Сковорода — це символ української філософії. Він шукав відповіді на запитання, які ніколи не втратять своєї актуальності: «Що таке щастя? Як його знайти?» У своїх працях Григорій Сковорода досліджував людину, її існування, зміст її життя, часто звертався до Біблії та християнської традиції. Філософія Григорія Сковороди полягає в ідеї, що сутність особистості формують дух, думка й серце. А серце, мораль і творча праця є засадами ідеального суспільства.
Подорожуючи Європою та маючи можливість відкривати нові світи й країни, Сковорода завжди повертався в Україну, де жив самітником-пілігримом і помер, не розлучаючись із Біблією, сопілкою та своїми творами. Твори Сковороди не видавалися за його життя через російську цензуру, але це не завадило їм ширитися через переписування.
Будинок, де донедавна розташовувався літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди, був зведений у XVIII столітті. Безпосередньо музей там заснували у 1972 році. Перші два зали музею присвячені біографії та творчості Сковороди, а третій — ушануванню філософа. Відкрита для відвідувачів і меморіальна кімната («спокійна келія»), де жив і помер Григорій Сковорода.
В експозиції представлені різноманітні матеріали: видання творів філософа, наукова й художня література про нього, книги античних, середньовічних та новочасних філософів і поетів, які вивчав Григорій Сковорода, етнографічні предмети, присвячені йому картини, графічні роботи, скульптури. Зберігалися й деякі особисті речі народного мудреця. Неподалік від будівлі — могила філософа.
7 травня 2022 року російський снаряд влетів у дах будівлі, вогонь охопив увесь музей. Будівлю ХVIII століття, яка свого часу була домом для гостей у садибі поміщиків Ковалівських, домом для Григорія Сковороди й останні роки берегла пам’ять про його життя, тепер сама перетворилась на спогад.
Центральна площа Харкова, де знаходяться найважливіші адміністративні установи міста. Займає шосте місце за величиною в Європі.
Харківський національний університет ім. Василя Каразіна, заснований 1804 року, є одним із найстаріших закладів вищої освіти не лише в Україні, а й у Східній Європі.
190-річна пам’ятка архітектури в класицистичному стилі, зведена 1832 року, яка була маєтком харківських чиновників і стала яскравою ілюстрацією життя харків’ян ХІХ століття.
Зведений зусиллями студентів, викладачів та співробітників Харківського політехнічного інституту з 1985 по 1991 роки, спорткомплекс став майданчиком для занять понад 30 видами спорту, базою олімпійської підготовки та єдиною спортивною спорудою в Україні, яка отримала Державну премію в галузі архітектури.
Старовинна будівля, зведена в історичному районі Харкова ще на початку ХХ століття, в якій понад сотню років навчалися покоління українців.
Будівля початку ХХ століття у стилі еклектики, в якій з моменту зведення до 1920-х розміщувалась жіноча гімназія.
Церква у найбільшому житловому районі Харкова – Салтівка. Архітектура споруди, зведеної 2013 року до Дня Незалежності України, перегукується з традиціями українського бароко.
Один з найбільших художніх музеїв України, колекція якого є однією з найбільш старих та цінних за складом мистецьких зібрань в Україні.
Один із найстаріших музичних театрів і перший стаціонарний оперний театр України, історія якого почалася ще у XVIII столітті.
Головний центр по забезпеченню точності вимірювань в Україні з більш ніж столітньою історією.
Колишній Будинок судових установ, побудований у кращих традиціях неоренесансу. Його композиція нагадувала італійські палаццо, а зовнішній вигляд будівлі вирізнявся вишуканим декором.
Незвичайна будівля початку 20 століття, зведена в стилях модерн і неокласицизм. Є частиною архітектурного ансамблю площі Конституції в Харкові.
1940 року за розпорядженням радянської влади тут розстріляли 3809 полонених польських офіцерів та 500 мирних польських громадян.
Найстаріша площа міста. З XVIII до початку XX століть це місце стало культурним центром міста.
Цей будинок став домом для українських письменників і художників у 1928 році. Радянська влада побудувала його для української інтелігенції, але незабаром це місце виявилося пасткою.
Меморіальний комплекс жертвам Голокосту (пам’ятник менори 2002 р.).
Собор є найдавнішим православним храмом Харкова.
Мурована церква, збудована на місці дерев’яного храму. Перша згадка про цю будівлю датується 1691 роком.
Пам’ятка архітектури, побудована в 1884–1886 рр.. Понад 130 років будівля допомагала рятувати місто та його мешканців від пожеж.