Незвичайна будівля початку 20 століття, зведена в стилях модерн і неокласицизм. Є частиною архітектурного ансамблю площі Конституції в Харкові.
Палац праці — особлива будівля в архітектурному ансамблі Майдану Конституції в Харкові та незвичайний урбаністичний проєкт початку ХХ століття. Це шестиповерховий будинок заокругленої форми з трьома внутрішніми дворами, які слугували транзитом між Павлівською площею, вулицею Квітки-Основ’яненка й Майданом Конституції.
Палац праці побудували 1916 року, і спершу це був прибутковий будинок Страхового товариства. Рентабельним виявився не тільки його перший поверх із торговими приміщеннями, а й інші 5 житлових. Шести- й восьмикімнатні квартири в цьому будинку здавалися за шалені для європейського ринку нерухомості гроші.
Архітектором будівлі став Іполіт Претро, який спеціалізувався на архітектурі модерну. У проєкті прибуткового будинку він поєднав модерн зі стилем неокласицизму, а також вирішив прикрасити центральний фасад шістьма високими поодинокими скульптурами, а зверху — скульптурною групою.
Після захоплення влади в Україні більшовики оголосили цей будинок державною власністю. Відтоді тут була Всеукраїнська Рада профспілок, а також Народний комісаріат праці, після чого виникла сучасна назва цього місця — Палац праці.
Згодом у 1930-х роках настали часи кривавого сталінського терору, коли радянська влада планомірно винищувала інтелігенцію України й Радянського Союзу загалом, тому що вбачала в кожній свідомій людині загрозу для тоталітарної машини. Сталінські репресії не оминули й архітектора Претро — доля митця склалася трагічно: 1937 року його розстріляла радянська влада. Та його творіння продовжило своє життя: Палац праці пережив і червоний терор, і німецьку окупацію.
Проте навесні 2022 року під час жорстокої війни Росії проти України ворожий авіаудар понівечив Майдан Конституції, пошкодивши фасади, вікна й покрівлю Палацу праці. Нащадки катів архітектора Претро вирішили знищити і його архітектурний спадок, що існує на перетині стилів, а відтепер — і епох, які розділили світ початку ХХІ століття на «до» та «після».
Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.
Національний літературно-меморіальний музей українського філософа й поета (будівля XVIII ст.).
Центральна площа Харкова, де знаходяться найважливіші адміністративні установи міста. Займає шосте місце за величиною в Європі.
Харківський національний університет ім. Василя Каразіна, заснований 1804 року, є одним із найстаріших закладів вищої освіти не лише в Україні, а й у Східній Європі.
190-річна пам’ятка архітектури в класицистичному стилі, зведена 1832 року, яка була маєтком харківських чиновників і стала яскравою ілюстрацією життя харків’ян ХІХ століття.
Зведений зусиллями студентів, викладачів та співробітників Харківського політехнічного інституту з 1985 по 1991 роки, спорткомплекс став майданчиком для занять понад 30 видами спорту, базою олімпійської підготовки та єдиною спортивною спорудою в Україні, яка отримала Державну премію в галузі архітектури.
Старовинна будівля, зведена в історичному районі Харкова ще на початку ХХ століття, в якій понад сотню років навчалися покоління українців.
Будівля початку ХХ століття у стилі еклектики, в якій з моменту зведення до 1920-х розміщувалась жіноча гімназія.
Церква у найбільшому житловому районі Харкова – Салтівка. Архітектура споруди, зведеної 2013 року до Дня Незалежності України, перегукується з традиціями українського бароко.
Один з найбільших художніх музеїв України, колекція якого є однією з найбільш старих та цінних за складом мистецьких зібрань в Україні.
Один із найстаріших музичних театрів і перший стаціонарний оперний театр України, історія якого почалася ще у XVIII столітті.
Головний центр по забезпеченню точності вимірювань в Україні з більш ніж столітньою історією.
Колишній Будинок судових установ, побудований у кращих традиціях неоренесансу. Його композиція нагадувала італійські палаццо, а зовнішній вигляд будівлі вирізнявся вишуканим декором.
1940 року за розпорядженням радянської влади тут розстріляли 3809 полонених польських офіцерів та 500 мирних польських громадян.
Найстаріша площа міста. З XVIII до початку XX століть це місце стало культурним центром міста.
Цей будинок став домом для українських письменників і художників у 1928 році. Радянська влада побудувала його для української інтелігенції, але незабаром це місце виявилося пасткою.
Меморіальний комплекс жертвам Голокосту (пам’ятник менори 2002 р.).
Собор є найдавнішим православним храмом Харкова.
Мурована церква, збудована на місці дерев’яного храму. Перша згадка про цю будівлю датується 1691 роком.
Пам’ятка архітектури, побудована в 1884–1886 рр.. Понад 130 років будівля допомагала рятувати місто та його мешканців від пожеж.