1940 року за розпорядженням радянської влади тут розстріляли 3809 полонених польських офіцерів та 500 мирних польських громадян.
Харківський лісопарк — місце, що стало свідком страшного злочину радянського режиму. 1940 року за його розпорядженням тут розстріляли 3809 полонених польських офіцерів та 500 цивільних польських громадян.
Це було продовженням курсу СРСР на знищення польської державності. Після вторгнення радянських військ у Польщу у вересні 1939 року й окупації її частини в межах пакту Молотова-Ріббентропа, в полоні Червоної армії опинилися сотні тисяч польських військових та цивільних.
До весни 1940 року в радянських таборах та в’язницях залишалося 23 тис. польських офіцерів, багато з яких до війни були вченими, юристами, медиками. Фактично це була еліта польського суспільства. У березні-квітні 1940 року керівництво СРСР віддало наказ про її знищення. Так постала трагедія Катинського розстрілу, що відбувся одночасно в Катинському лісі, в’язниці міста Калінін, Харківському лісопарку й інших місцях на території СРСР.
Разом з польськими офіцерами тут назавжди залишилися тисячі репресованих та розстріляних українців. А в 60 могилах поховані й рештки 2746 громадян колишнього СРСР різних національностей, так само страчених тоталітарною радянською машиною.
Тільки через 60 років після трагедії, уже в незалежній Україні, Польща й Україна ініціювали створення меморіалу жертвам тоталітаризму. Так 2000 року з’явився монумент у формі Хреста Virtuti Militari — найвищої військової нагороди Польщі за мужність перед лицем ворога, еквівалентом якого є британський Хрест Вікторії. Поряд із монументом — стели з іменами розстріляних українців та польських офіцерів, яких поховали разом у братських могилах.
23 березня 2022 року пам’ять страчених радянським тоталітарним режимом була спаплюжена його наступником — російським режимом: окупанти обстріляли кладовище, навколо якого немає жодних інших об’єктів — ані військових, ані цивільних. Російські ракети «Смерч» із забороненими міжнародним правом касетними боєприпасами влучили у цвинтар і розбили деякі плити з іменами загиблих. Фактично окупанти так стирали пам’ять про один злочин — іншим.
Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.
Національний літературно-меморіальний музей українського філософа й поета (будівля XVIII ст.).
Центральна площа Харкова, де знаходяться найважливіші адміністративні установи міста. Займає шосте місце за величиною в Європі.
Харківський національний університет ім. Василя Каразіна, заснований 1804 року, є одним із найстаріших закладів вищої освіти не лише в Україні, а й у Східній Європі.
190-річна пам’ятка архітектури в класицистичному стилі, зведена 1832 року, яка була маєтком харківських чиновників і стала яскравою ілюстрацією життя харків’ян ХІХ століття.
Зведений зусиллями студентів, викладачів та співробітників Харківського політехнічного інституту з 1985 по 1991 роки, спорткомплекс став майданчиком для занять понад 30 видами спорту, базою олімпійської підготовки та єдиною спортивною спорудою в Україні, яка отримала Державну премію в галузі архітектури.
Старовинна будівля, зведена в історичному районі Харкова ще на початку ХХ століття, в якій понад сотню років навчалися покоління українців.
Будівля початку ХХ століття у стилі еклектики, в якій з моменту зведення до 1920-х розміщувалась жіноча гімназія.
Церква у найбільшому житловому районі Харкова – Салтівка. Архітектура споруди, зведеної 2013 року до Дня Незалежності України, перегукується з традиціями українського бароко.
Один з найбільших художніх музеїв України, колекція якого є однією з найбільш старих та цінних за складом мистецьких зібрань в Україні.
Один із найстаріших музичних театрів і перший стаціонарний оперний театр України, історія якого почалася ще у XVIII столітті.
Головний центр по забезпеченню точності вимірювань в Україні з більш ніж столітньою історією.
Колишній Будинок судових установ, побудований у кращих традиціях неоренесансу. Його композиція нагадувала італійські палаццо, а зовнішній вигляд будівлі вирізнявся вишуканим декором.
Незвичайна будівля початку 20 століття, зведена в стилях модерн і неокласицизм. Є частиною архітектурного ансамблю площі Конституції в Харкові.
Найстаріша площа міста. З XVIII до початку XX століть це місце стало культурним центром міста.
Цей будинок став домом для українських письменників і художників у 1928 році. Радянська влада побудувала його для української інтелігенції, але незабаром це місце виявилося пасткою.
Меморіальний комплекс жертвам Голокосту (пам’ятник менори 2002 р.).
Собор є найдавнішим православним храмом Харкова.
Мурована церква, збудована на місці дерев’яного храму. Перша згадка про цю будівлю датується 1691 роком.
Пам’ятка архітектури, побудована в 1884–1886 рр.. Понад 130 років будівля допомагала рятувати місто та його мешканців від пожеж.