Колишній Будинок судових установ, побудований у кращих традиціях неоренесансу. Його композиція нагадувала італійські палаццо, а зовнішній вигляд будівлі вирізнявся вишуканим декором.
На перетині XIX та XX століть у Харкові з’явився просторий Будинок судових установ. Корисна площа його приміщень становила понад 7 тисяч м², тому ця будівля стала найбільшою в Харкові на той час.
Будинок судових установ був зведений у найкращих традиціях неоренесансу за проєктом уродженця Харкова академіка архітектури Олексія Бекетова та за участі ще двох харківських архітекторів Юлія Цауне та Володимира Хрустальова. Об’ємно-просторова композиція будівлі має риси італійських палаццо. Симетричні головний та тильний фасади поєднуються з асиметричними боковими. Екстер’єр споруди вирізняється витонченим декором.
Утім служіння Феміді в стінах цього будинку тривало недовго: після Жовтневої революції 1917 року тут розміщувалися численні військові установи, а в часи Другої світової війни праве крило головного фасаду було геть зруйноване. Після війни будівля потребувала реставрації. Радянська влада хотіла додати до Будинку судових установ надбудову та шпиль, як це було з багатьма спорудами того часу, і тим самим «перекроїти» українську культурну спадщину відповідно до стилю нової доби. Однак дивовижним чином культурна пам’ятка уникнула такої долі.
Під час реставрації 1946–1954 років українські архітектори Петро Шпара та Дмитро Торубаров доклали значних зусиль, щоб зберегти первинний авторський задум — як щодо об’ємно-просторової композиції, так і внутрішніх та зовнішніх оздоблень. А після закінчення реставрації тут запрацював Апеляційний суд Харківської області.
6 березня 2022 року під час ворожого вторгнення Росії в Україну та ракетних обстрілів Харкова окупанти двічі влучили в будівлю Апеляційного суду. Вибухові хвилі вибили вікна, снаряди пошкодили приміщення, також згорів дах. Будинок, що з початку ХХ століття вражав своєю красою та величчю, тепер приголомшує масштабами руйнувань. Відтепер його стіни, в яких чинилося правосуддя, самі стали свідоцтвом злочинів, які окупанти щоденно коять в Україні — у центрі Європи у ХХІ сторіччі.
Те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.
Національний літературно-меморіальний музей українського філософа й поета (будівля XVIII ст.).
Центральна площа Харкова, де знаходяться найважливіші адміністративні установи міста. Займає шосте місце за величиною в Європі.
Харківський національний університет ім. Василя Каразіна, заснований 1804 року, є одним із найстаріших закладів вищої освіти не лише в Україні, а й у Східній Європі.
190-річна пам’ятка архітектури в класицистичному стилі, зведена 1832 року, яка була маєтком харківських чиновників і стала яскравою ілюстрацією життя харків’ян ХІХ століття.
Зведений зусиллями студентів, викладачів та співробітників Харківського політехнічного інституту з 1985 по 1991 роки, спорткомплекс став майданчиком для занять понад 30 видами спорту, базою олімпійської підготовки та єдиною спортивною спорудою в Україні, яка отримала Державну премію в галузі архітектури.
Старовинна будівля, зведена в історичному районі Харкова ще на початку ХХ століття, в якій понад сотню років навчалися покоління українців.
Будівля початку ХХ століття у стилі еклектики, в якій з моменту зведення до 1920-х розміщувалась жіноча гімназія.
Церква у найбільшому житловому районі Харкова – Салтівка. Архітектура споруди, зведеної 2013 року до Дня Незалежності України, перегукується з традиціями українського бароко.
Один з найбільших художніх музеїв України, колекція якого є однією з найбільш старих та цінних за складом мистецьких зібрань в Україні.
Один із найстаріших музичних театрів і перший стаціонарний оперний театр України, історія якого почалася ще у XVIII столітті.
Головний центр по забезпеченню точності вимірювань в Україні з більш ніж столітньою історією.
Незвичайна будівля початку 20 століття, зведена в стилях модерн і неокласицизм. Є частиною архітектурного ансамблю площі Конституції в Харкові.
1940 року за розпорядженням радянської влади тут розстріляли 3809 полонених польських офіцерів та 500 мирних польських громадян.
Найстаріша площа міста. З XVIII до початку XX століть це місце стало культурним центром міста.
Цей будинок став домом для українських письменників і художників у 1928 році. Радянська влада побудувала його для української інтелігенції, але незабаром це місце виявилося пасткою.
Меморіальний комплекс жертвам Голокосту (пам’ятник менори 2002 р.).
Собор є найдавнішим православним храмом Харкова.
Мурована церква, збудована на місці дерев’яного храму. Перша згадка про цю будівлю датується 1691 роком.
Пам’ятка архітектури, побудована в 1884–1886 рр.. Понад 130 років будівля допомагала рятувати місто та його мешканців від пожеж.