Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Ці дві будівлі — пам’ятник цілій епосі. Це будинки-близнюки або ж, як їх називають місцеві, «будинки зі шпилями». Вони були зведені 1953 року й стали особливими для міста, адже є останніми спорудами Маріуполя, виконаними в стилі сталінського неокласицизму.
Під час Другої світової війни центр Маріуполя був знищений, тому після завершення війни почалася його відбудова. Київський архітектор Лев Яновицький представив план реконструкції цілого міського проспекту в одному стилі, і будівництво почали саме з житлових будинків-близнюків. Це були масивні будівлі, що складалися із центральних 7-поверхових частин на кутах споруди та сегментів із 5-ма та 4-ма поверхами, що тягнулися вздовж вулиць.
Будинки оздобили пілонами, рельєфами з ліпнини, еркерами, нішами. А головним акцентом були кутові башти із високими галереями, парапетами по периметру даху й гострими шпилями. Проте архітектурний ансамбль проспекту не був завершений: 1953 року помер Сталін, і притаманний його епосі стиль швидко поступився простішим і дешевшим архітектурним формам — особливо в житловій забудові.
Протягом десятиліть будинки зі шпилями вважалися дуже престижними, бо спершу вони призначалися для тодішньої комуністичної партійної верхівки. Усе змінилося в лютому 2022 року, коли почалося повномасштабне воєнне вторгнення Росії в Україну. Протягом майже трьох місяців російські окупаційні війська будинок за будинком стирали з лиця землі ціле місто. У результаті в Маріуполі не залишилося жодної вцілілої будівлі, не вистояли й будинки-близнюки.
Те, що берегло пам’ять, відтепер і саме — лише спогад.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.