Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Донецький обласний краєзнавчий музей — це пам’ятка культури, що була зруйнована ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року. Це місце стало жертвою злочинних дій Росії ще 2014 року і є нагадуванням світу про те, що загарбницька війна Росії проти України триває не кілька місяців, а вже понад 8 років.
Донецький музей був одним із найстаріших і найбільших в Україні. З’явився він 1924 року з ініціативи викладача географії робітничого факультету Сталінського гірничого технікуму О. Ольшаченка, а також студентів, робітників місцевого металургійного заводу й тутешніх колекціонерів. Останні передали в музей нумізматичні колекції й документи дорадянського періоду, що й ознаменувало його заснування.
Через відсутність державного фінансування музей спочатку розміщувався на другому поверсі кінотеатру «Колізей» і з 1926 року почав щонеділі приймати перших відвідувачів. Вхід був безкоштовним. Із 30-х років ХХ століття музей краєзнавства розпочинає дослідження території Донбасу: його флори, фауни, геології, пам’яток археології. Але через окупацію Донеччини німецькими військами під час Другої світової війни більшість зібраних колекцій були втрачені в пожежах. Їхнє відновлення почалося одразу після звільнення Донецька від нацистів у грудні 1943 року.
Із 1950 року музей стає краєзнавчим, а 1972 року переїздить у будівлю, яка була йому домівкою до 2014 року. 4 поверхи, 29 залів, понад 7 тисяч м² експозиційної площі. За роки роботи музею його колекції зібрали понад 180 тисяч експонатів.
Щороку понад 200 тисяч відвідувачів приходили до музею, аби побачити його палеонтологічну колекцію: останки мамонта, вовнистого носорога, бізонів, відбитки викопних рослин, зразки стовбурів кам’яних дерев. Були тут і пам’ятки світового значення з Амвросіївської стоянки первісної людини та місця загінного полювання, первісні знаряддя праці, прикраси доби енеоліту з Маріупольського могильника, матеріали зрубної культури, пам’ятки скіфської доби й поховань половецької епохи. Кам’яна статуя скіфської культури стала візитівкою Донецького краєзнавчого музею. Також тут були представлені предмети козацької доби, зброя XVIII–XIX століть, фотографії й документи з історії краю та його підприємств. Крім того, музей одним із перших в Україні почав створювати інклюзивний простір для людей з інвалідністю.
Із початку військового вторгнення Росії на Донбас у 2014 році російські війська неодноразово обстрілювали музей. А в ніч із 20 на 21 серпня того ж року в результаті ворожого артобстрілу будівля музею була зруйнована: 8 снарядів знищили стіни, дах, підвал, пошкодили перекриття. Із 29 залів уціліли тільки три. Найбільших втрат зазнала археологічна колекція — найдавніші артефакти, які збиралися впродовж десятків років. Російські окупанти повністю знищили залу «Рослинний і тваринний світ Донеччини», одну з найбільших в Україні діорам «Святі гори», яка демонструвала багатство флори й фауни національного парку з однойменною назвою. Були пошкоджені й фондосховища. Музей, як і частина Донецької та Луганської областей, опинився в окупації.
Заклад відновив роботу у 2016 році в Краматорську. За 6 років співробітники музею зібрали 750 предметів до свого фонду. Вони вперто продовжили працювати й вірити в майбутнє повернення додому, у відновлення колекцій та потенціалу, який мав Донецький музей до початку вторгнення РФ. Проте наразі через широкомасштабну війну та подальший наступ російських військ на Донеччину уже й Краматорськ опинився вкрай близько від лінії бойових дій та потерпає від нещадних обстрілів.
І те, що берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.