Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Будинок під номером 43 на вулиці Грецькій став свідком епохи, коли Маріуполь перетворився на фінансовий центр Приазов’я. У місто поступово приходили великі капітали, а разом із ними — і великі банки, що потребували приміщень. Так на перетині ХІХ та ХХ століть у самісінькому центрі Маріуполя постала двоповерхова цегляна потинькована будівля відділення Державного банку в класицистичному стилі.
Після захоплення влади в Україні більшовики заснували в будівлі Державний банк СРСР, що функціонував тут упродовж десятиліть. А 2019 року ці старовинні стіни з просторими залами стали домом для філії міської бібліотеки ім. В. Г. Короленка, історія якої почалася ще 1904 року.
Фонд бібліотеки стрімко збільшився з початкових 10 до 100 тисяч книг через появу численних накладів комуністичної літератури у 30-х роках, а тоді знову скоротився в період німецької окупації Маріуполя під час Другої світової війни. Та попри все бібліотека залишалася центром інтелектуального та освітнього життя міста. Тут проводилися літературні конференції та зустрічі, лекції, вечори пам’яті, тематичні екскурсії, а в наші дні — і різноманітні PR-заходи.
Із часом фонд бібліотеки зріс до 160 тисяч примірників, і щороку нею користувалися близько 14 тисяч людей. Також бібліотека розширювала коло партнерів із книгообміну, якими стали волонтери «Корпусу Миру», Ґете Інститут та інші благодійні фонди й організації. А за участі представників канадського «Товариства приятелів України» у 2002 році в бібліотеці відкрили Канадсько-український бібліотечний центр. У його фонд увійшли непідцензурні видання дорадянського періоду та книги, надруковані за межами СРСР.
Останніми роками бібліотека невпинно вдосконалювалася. В одному з її корпусів розмістили першу в Донецькій області цифрову бібліотеку, а в будівлі колишнього відділення Державного банку — традиційний книжковий фонд. Також у бібліотеці створили сучасний коворкінг, де проводилися зустрічі з діячами культури та мистецтв, презентації книг, вернісажі місцевих митців у мобільній галереї та інші культурні заходи.
Але 24 лютого 2022 року насичене життя Маріуполя завмерло. Під час широкомасштабного вторгнення Росії в Україну місто було оточене російськими військами й стало жертвою безжального винищення. 22 квітня постраждала й старовинна будівля бібліотеки, зведена ще в 1897–1905 роках. Унаслідок обстрілів були пошкоджені її фасади, вікна й дах. Доля фонду бібліотеки наразі лишається невідомою.
Те, що протягом років берегло пам’ять, відтепер саме може стати спогадом.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.