Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. До того ж, це не просто храм, а й культурний та освітній хаб із бібліотекою, де зберігалися унікальні видання українською мовою. Таким був Собор Петра Могили в Маріуполі.
Будівля храму була зведена на початку ХХ століття в стилі модерн. Спершу вона не була призначена для церковних богослужінь, а виконувала суто адміністративні функції, оскільки розміщувалася поряд зі стратегічно важливим для міста портом. Із тієї ж причини в роки Другої світової війни німецькі окупаційні війська організували тут комендатуру. А після деокупації в будівлі був відділ кадрів Маріупольського порту аж до відновлення незалежності України в 1991 році.
Тільки в 90-і роки ХХ століття громада міста починає поступово перетворювати це місце на культурно-духовний центр. Споруду з двома поверхами перебудовують на триповерхову, асиметричну, із двома ризалітами. Вбудований у неї храм із трирівневою дзвіницею відкриває свої двері для парафіян 1998 року.
Новопосталу церкву назвали на честь Петра Могили — київського митрополита, видатного політичного діяча та освітянина ХVII століття. Невдовзі тут же відкривають соціальну їдальню, яка щодня годувала гарячою їжею до 300 людей. Із часом на двох верхніх поверхах з’являється низка безкоштовних ініціатив: школа гри на бандурі та школа українського живопису, курси з техніки української вишивки, писанкарства, іконопису та піснеспіву, а також експозиція українського національного одягу, українських музичних інструментів та предметів побуту українських козаків. Також тут були створені умови для вивчення англійської та італійської мови. Усі ці проєкти ініціювали та втілювали громадські активісти, волонтери та громада.
У 2020 році на зібрані громадою кошти собор оздобили автентичним петриківським розписом довжиною 500 погонних метрів. Втілила цю ідею львівська художниця Ольга Черьомушкіна. Мисткиня відійшла від традиційних для цього виду розпису червоного та жовтого кольорів і змінила їх на блакитний — колір моря, біля якого і знаходиться храм.
Серцем культурного простору в Соборі Петра Могили стала бібліотека імені українського письменника й дисидента Василя Стуса, якого незаконно засудила та вбила радянська влада у 80-х роках ХХ століття. У бібліотеці завдяки зусиллям волонтерів та благодійників було зібрано близько 2000 тисяч примірників книжок українською мовою, серед яких — унікальні екземпляри, які не мали копій.
Коли під час широкомасштабного вторгнення в Україну у 2022 році російські війська захопили Маріуполь та встановили в місті окупаційний режим, Собор Петра Могили як уособлення української культурної спадщини потрапив в ідеологічну немилість. Як свого часу нацисти спалювали книги, які суперечили їхній ідеології, так зараз російські війська, вочевидь, знищують усе, що суперечить створеному російською пропагандою міфу. Так російські окупанти спалили бібліотеку імені Василя Стуса, яка була одним зі свідчень того, що Україна має власний історичний шлях, власну мову та культуру.
Що ж до самого храму, то, за словами представників української місцевої влади, окупанти отримали наказ зверху переробити його відповідно до стандартів російської православної церкви або ж знести зовсім.
Те, що берегло пам’ять, відтепер саме може стати спогадом.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.