Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Незважаючи на давню історію, архітектурне багатство стилів й активну громаду, місто Маріуполь досить довгий час не мало картинної галереї. Тільки 1973 року в Маріупольському краєзнавчому музеї відбулася перша республіканська пейзажна виставка «Меморіал Куїнджі», присвячена всесвітньо відомому українському художнику-реалісту, пейзажисту й педагогу, уродженцю Маріуполя Архипові Куїнджі.
Його твори вражають світлом і кольором, а самого художника зазвичай називають майстром світла. Серед його картин — десятки неймовірних українських пейзажів: «Місячна ніч на Дніпрі», «Дніпро вранці», «Чумацький шлях у Маріуполі», «Українська ніч», «Вечір в Україні», «Татарська сакля у Криму».
Із часом окремі твори, серед яких були роботи визнаних українських майстрів пейзажу (Тетяни Яблонської, Миколи Глущенка, Михайла Дерегуса, Івана Марчука, Сергія Шишка, Валентини Цвєткової), відібрали й передали до краєзнавчого музею. Частину власних творів подарував музею український художник Віктор Арнаутов, який довгий час жив і працював у США, а також творив спільно з мексиканським художником-монументалістом Дієго Ріверою. Саме з цих робіт і розпочинається історія майбутнього Художнього музею імені Куїнджі. Власну будівлю музей отримав лише 30 жовтня 2010 року.
Художньому музею виділили старовинну будівлю 1902 року. Колись цей приватний будинок у стилі північного модерну став весільним подарунком доньці від голови Маріупольської земської управи Газадінова. Проте родина прожила тут недовго. У 1917 році, коли владу в Маріуполі захопили більшовики, будинок націоналізували. За часів СРСР тут розміщувалася бібліотека, партійний архів, а після Другої світової війни — аптечний склад. Поступово пам’ятка архітектури без належного догляду та реставрації занепадала. Тільки після відновлення незалежності України в будинку вирішили створити картинну галерею на честь Архипа Куїнджі.
Саме йому були присвячені 3 зали музею. Про життя й творчість митця розповідали його фото, документи, листи, меблі, але, безумовно, найголовніше — картини великого майстра. Крім того, тут були представлені живописні та графічні роботи відомих на весь світ мариністів та реалістів: Івана Айвазовського, Олексія Боголюбова, Василя Верещагіна, Миколи Дубовського, Лева Лагоріо.
Усього колекція музею налічувала 650 живописних, 960 графічних творів, 150 скульптур, понад 300 предметів декоративно-прикладного мистецтва. Зали цього затишного музею також використовували для проведення лекцій, камерних музичних вечорів, тематичних зустрічей, інтерактивних програм, демонстрацій фільмів про художників та їхню творчість.
Усе це враз припинилося з початком повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року. 21 березня унаслідок прямого влучання російської авіабомби музей був зруйнований. На момент бомбардування оригіналів робіт Архипа Куїнджі в музеї не було. Утім доля інших мистецьких творів і досі лишається невідомою. Музей, який так дбайливо збирав і беріг картини вічно прекрасної природи, мінливого й безмежного моря, зник назавжди. Натомість у місті з’явився інший пейзаж — зруйнованого вщент і випаленого російськими військами Маріуполя.
Те, що берегло пам’ять, відтепер саме лише спогад.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.