Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Лиман — це місто в Донецькій області, розташоване за 138 км від самого Донецька. Його історія почалася ще в ХVII столітті, коли українські козаки заснували тут слободу — поселення біля сторожових веж неподалік від Торської фортеці (зараз — місто Слов’янськ). У 1911 році поряд із Лиманом проклали залізничну колію й збудували станцію, яка з часом перетворилася на активний залізничний вузол. А сам Лиман став містом залізничників.
Будівлю міського Палацу культури звели в стилі конструктивізму. Названий в той час на честь більшовика «Артема», він відкрився для містян у 1929 році. Уже за два роки тут працювали два драматичні гуртки, хорова капела, великий танцювальний колектив і три оркестри: симфонічний, духовий та оркестр народних інструментів.
У роки Другої світової війни від артилерійських обстрілів та бомбардувань більша частина Палацу культури була зруйнована, суттєво постраждала його велика сцена. Проте з поверненням миру на українські землі громада міста дуже швидко відновила будинок.
У Палаці культури відкрилися ляльковий театр, літній кінотеатр, бібліотека, фонд якої нараховував майже 40 тисяч видань та став джерелом книг для понад 30 пересувних бібліотек. Їх організували для людей, які не мали часу чи можливості відвідувати звичайну бібліотеку.
За десятки років у Палаці культури поставили близько 40 вистав, оперет, водевілів, серед яких класика української драматургії — «Запорожець за Дунаєм» — і багато інших видатних творів. До наших днів тут діяли 18 творчих колективів і 12 клубів. Палац культури, а нині — Будинок науки і техніки залізничників, протягом майже ста років був центром творчого життя міста.
А навесні 2022 року і споруда, і саме місто опинилися в одному з епіцентрів бойових дій у повномасштабній війні Росії проти України. Лиман як великий залізничний вузол став стратегічно важливим для російських військ, адже надає доступ до залізничних та автомобільних мостів через річку Сіверський Донець. Із кінця квітня місто перебувало під постійними обстрілами. 30 квітня від обстрілів та величезної пожежі, що виникла внаслідок них, постраждав і Палац культури. А ще через місяць запеклих боїв росіяни окупували Лиман.
Те, що довгі роки берегло пам’ять, тепер саме може стати спогадом.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.