Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Упродовж десятиріч Маріуполь був відомий в Україні та за її межами як центр металургійної промисловості, а з початку російського вторгнення на територію Донецької та Луганської областей у 2014 році — як прифронтове місто.
Однак історія Маріуполя має багато різних сторінок. Ще до більшовицької революції 1917 року місто повнилося гомоном ринкових площ, мощених бруківкою звивистих вуличок та вишуканих маєтків місцевих підприємців. Одне з нагадувань про часи, коли місто ще не мало суворого індустріального іміджу, — це будівлі колишнього маєтку Абрама Трегубова.
Трегубов був одним із 38 депутатів міської думи, помітним громадським діячем та купцем першої гільдії, тобто мав право торгувати за кордоном. На стику ХІХ–ХХ століть він володів розкішною нерухомістю, кількома підприємствами, серед яких паровий млин, і трьома телефонами — неабиякою рідкістю на той час. Крім того, Трегубов був секретарем Товариства допомоги вихованцям Маріупольської Олександрівської чоловічої гімназії, а отже — активним благодійником і меценатом.
До його володінь у центрі Маріуполя входив двоповерховий маєток і низка будівель в глибині двору, серед яких виділявся будинок із гостроверхою баштою, що зберігся до наших днів і 2012 року був реставрований.
Коли владу в Україні захопили більшовики, усе майно Абрама Трегубова реквізували, а в маєтку підприємця розмістився штаб Надзвичайного комітету, відомого своїми розправами над усіма інакодумцями без жодного суду. Будівлі, що прикрашали центральну площу міста, стали навіювати жах.
Після Другої світової війни колишній маєток Трегубова передали Міністерству охорони здоров’я. Тут заснували міську поліклініку й станцію переливання крові. Лише після відновлення незалежності України в будівлях маєтку зробили реставрацію, що тривала майже 10 років. У результаті вдалося повернути первинні риси цих будинків, які стали справжньою окрасою центральної частини Маріуполя.
А 24 лютого 2022 року Україна зазнала повномасштабного вторгнення росіян. Їхні обстріли пошкодили фасади, вікна, дахи й інтер’єри трьох історичних будівель маєтку Трегубова, а також спричинили сильну пожежу.
Те, що довгі роки берегло пам’ять про минуле, тепер саме може стати спогадом.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.