Музей, відкритий на історичному факультеті Маріупольського державного університету, що об’єднав навколо історії краю як студентів, викладачів, так і містян, а також став важливою культурно-освітньою платформою Маріуполя.
Маріуполь — це не тільки ключовий порт і потужний промисловий центр України. Це місто з давньою і цікавою історією, що сягає XVI століття, — часів, коли тут на зимівлю почали селитися запорозькі козаки. Із того часу минуло багато епох, змінилося й саме українське місто. І Маріупольський державний університет, або ж більш звично — МДУ, підхопив наукову місію дослідження рідного краю та збереження його історії.
У закладі навчалися понад 4 тисячі студентів на 25 різних кафедрах 6 факультетів. На історичному факультеті у 2016 році був відкритий Музей історії та археології, що об’єднав навколо себе як студентів, викладачів, так і містян.
Експозицію, що нараховувала майже 500 експонатів, збирали самі студенти під керівництвом очільника археологічної експедиції В’ячеслава Забавіна та старшої викладачки кафедри історичних дисциплін Світлани Арабаджи. До першої частини колекції увійшли тематичні фото, копії міжнародних договорів університету, нагороди студентів та викладачів, що ілюструють процес становлення університету. А до другої частини — знахідки археологічної експедиції МДУ, заснованої 1997 року: стародавні амфори, черепи-личини, предмети побуту скіфів та періоду палеоліту.
Музей також став важливою платформою, на базі якої проводилися засідання наукового історико-археологічного товариства університету, засідання кіноклубу медіапросвіти Docudays UA Human Rights, заходи з профорієнтації для маріупольських школярів, консультації з питань історії, археології, краєзнавства.
Утім усе це обірвалося із початком повномасштабної війни Росії проти України 24 лютого 2022 року. Упродовж трьох місяців російські війська буквально стирали з лиця землі Маріуполь. Ще 2014 року, коли почалося військове вторгнення РФ на Донбас, місто не підкорилося ворогу та показало, що Маріуполь — Україна. Та внаслідок обстрілів із повітря, моря, наземних артилерійських установок у 2022 році місто було знищене. Зазнали критичних руйнувань й абсолютно всі корпуси Маріупольського державного університету. У вогні пожежі, що виникла від обстрілів росіян 18 квітня 2022 року, були втрачені всі експонати Музею історії й археології, дбайливо зібрані студентами та викладачами.
Колекція музею була свідченням того, що ці землі процвітали та повнилися життям, мали неповторну історію та культуру задовго до Російської імперії з її нескінченним захопленням чужих територій і жорстоким пригнобленням інших народів.
Але тепер те, що берегло пам’ять, саме лише спогад.
Колишній Палац культури заводу «Азовсталь», а раніше — будівля готелю «Континенталь» (1887–1910).
Унікальний монастирський комплекс XVI–XIX ст.
Історичні будівлі, що відображали архітектуру дореволюційного Маріуполя кінця ХІХ – початку ХХ століття
Старовинна будівля 1902 року в стилі північного модерну, що об’єднала під своїм дахом роботи визнаних українських майстрів пейзажу та відомих на весь світ мариністів і реалістів.
Безцінні зразки монументального мистецтва, створені групою українських художників на чолі з дисиденткою та однією з засновниць руху шістдесятників — Аллою Горською. Ці твори поєднали народну українську традицію, світові тенденції та радянське мистецтво.
Колись квітучий торговий, а пізніше й металургійний центр України, який став символом кривавої війни Росії проти України та геноциду, влаштованого російською армією та владою.
Єдиний у світі храм, повністю оздоблений петриківським розписом — стародавнім стилем народного українського декоративного малярства, що входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
Маєток голови міської думи Маріуполя з понад 150-річною історією, що поєднав архітектурні стилі неокласицизму, бароко та сталінського ампіру.
Один із найстаріших та найбільших музеїв в Україні, чия колекція нараховувала понад 180 тисяч експонатів, серед яких були пам’ятки світового значення.
Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.
Центральний храм жіночого скиту Святогірської лаври, відновлений 2005 року в неокласичному стилі з елементами бароко на місці зруйнованого більшовиками кам’яного храму середини ХІХ століття.
Зведений у 1929 році в стилі конструктивізму. Протягом майже сотні років незмінний центр творчого життя міста.
Колишня будівля Державного банку, зведена в класицистичному стилі на перетині ХІХ та ХХ століть. У 2019 році вона стала домом для філії міської бібліотеки, історія якої почалася ще 1904 року. Центр інтелектуального та освітнього життя міста.
Двоповерхова садиба в неокласицистичному стилі з неоготичною вежею, яка з’явилася в Маріуполі 125 років тому й належала родині шанованих в усьому місті лікарів.
Один із комплексів Святогірської лаври, усі споруди якого збудовані з величезних соснових стовбурів. А головний храм скиту — Усіх святих — був найбільшим дерев’яним храмом України.
Завод «Азовсталь» у Маріуполі був одним із найбільших виробників чавуну та сталі в Європі, що у 2022 році став символом опору жорстокій російській агресії та неймовірної відваги українських бійців.
Заклад з понад 140-річною історією, в якому навчалось багато поколінь маріупольців.
Осередок духовного життя мусульман Донеччини.
Будинки-близнюки, які є пам’ятником цілій епосі. Це останні споруди Маріуполя, виконані у стилі сталінського неокласицизму.
Один із найстаріших театрів Лівобережної України.
Мечеть було побудовано в 2007 році на місці мечеті 1906 року, зруйнованої більшовиками у 1936.
Одна із найдавніших церков у регіоні.